Як звично для потвор без честі і сорому, всупереч всім міжнародним конвенціям, всупереч правам і звичаям війни – смерть вдягнена в українську уніформу. Рашисти публікують це відео із захватом від своєї “воєнної хитрості”, хоча насправді на відео задокументовано воєнний злочин, який чітко описують документи Міжнародного кримінального суду в Гаазі та женевської конвенції далекого 1907 року: “Стаття 23. Крім заборон, передбачених спеціальними конвенціями, особливо забороняється неналежним чином використовувати військові знаки розрізнення та форму ворога”.
Але такий вже у нас ворог – йому чхати на все, якщо це приносить користь. Треба буде – пообіцяє не стріляти і вистрілить у спину. Треба буде – перевдягнеться. Треба буде – зріже шеврони і назветься “зеленими чоловічками”. “Переможців не судять” – ось головний принцип ворога.
Це вже не перше подібне відео, але перше, на якому чітко чутно, чому саме їм це насправді вдалося. Є таке поняття – “правила техніки безпеки”, воно існує абсолютно на будь-якій роботі, бо захищає робітника від травм і смерті, а працедавця – від судових позовів та в’язниці. Порушення правил безпеки моралофаги часто плутають з “віктімблеймінгом” – “звинуваченням жертви”. Останнє – це коли жертву звинувачують, хоча вона діяла належним чином. Перше – це коли людина була попереджена про правила, але порушила їх.
Одне правило безпеки російські вбивці зімітували, коли вдягнули уніформу. Але є інше, значно головніше: “Мовою статутного спілкування та службової діяльності у Збройних Силах України є державна мова”.
А на відео перевдягнений в уніформу ЗСУ рязанський спецназ говорить мовою ворога з виразним російським акцентом. Але такою ж самою мовою говорить з ворогом і вояк ЗСУ – до останнього моменту, коли вороги підходять майже впритул і розстрілюють його.
Це саме той момент, коли мова ворога справді вбиває. Не в метафоричному сенсі, не в переносному – а в самому прямому.
Чи могла тут щось вдіяти держава? Ні.
Вояк – 1999 року народження, з Чернігівщини, він абсолютно точно вчив українську в садочку і школі, він точно мав знати правила і статути ЗСУ. Це – все, що могла дати йому держава, аби захистити від подібної ситуації.
Але з іншого боку були його батьки, які виростили його в Україні з єдиною державною мовою російськомовним – чим вже на самій основі зробили російських ворогів “своїми”.
З іншого боку були любителі поцькувати “мовних агресорів”, любителі розказати “дайте ж людям час”, любителі флешмобів “я патріот і говорю на русском”, які переконали цю дитину в тому, що російська в Україні – це абсолютно нормально, повністю безпечно і зовсім не страшно. З іншого боку були його побратими по зброї, які не лише переконували “та все норм, мова – це ж просто спосіб передачі інформації”, а й можливо тицяли своєю російськомовністю в обличчя українцям в соцмережах, як аргумент на доказ “нормальності російськомовності”.
Проти цього держава навіть випустила рішення Конституційного суду України, яким категорично зазначено, що такі дії прямо порушують Конституцію і закони України. А ще, як ми бачимо, є смертельно небезпечними для людей. Бо інформація, яку треба передати, буває різною. Це може бути крик “обережно” російськомовній дитині, яка його не зрозуміє і втрапить під машину. Це може бути якийсь наказ вперто російськомовного лікаря, який не зрозуміє вже україномовний пацієнт і помре. Одна державна мова існує не просто так, аби “ущєміть” українських росіян. Так держава турбується про те, щоб всі громадяни України комунікували мовою, знання якої всіма громадянами може забезпечити держава. Принаймні наскільки вона може це зробити.
Але це все одно чомусь нікого з любителів “захистити російськомовних” не зупиняє.
Як не зупиняє усвідомлення небезпеки залізання на високовольтну лінію цілу групу підпитих підлітків, які замість зупинити – заохочують свого товариша “показати сміливість”, чим, насправді, стають співучасниками вбивства. Такими самими співучасниками російських вбивць є ті, хто все життя пояснював цьому хлопцю “нормальність російськомовності”.
P.S. Поширення відео окупантами вкупі з реальними даними спричинило шквал огидних російських коментарів в Інстаграмі загиблого хлопця. Це ще одне правило безпеки – вже поведінки в Інтернеті: завжди мати “спадкоємців” свого аккаунта, які можуть аккаунт закрити, видалити чи принаймні почистити коментарі. Люди, прошу, не зневажайте правилами безпеки. Це ж не так і складно.
Ярослав Вішталюк
Коментарі