110 років тому з’явився новий форпост українського Львова

13 грудня 1913 року в колишній віллі львівського професора геології Еміля Дуніковського, яку викупив митрополит УГКЦ граф Андрей Шептицький, відкрився виставковий зал Національного музею.

13.12.2023
110 років тому з’явився новий форпост українського Львова
На фото палац Дуніковських, у якому в 1913 році відкрито музей, Nowości Illustrowane

Тут розмістили колекції заснованого Шептицьким ще у 1905 році Церковного музею. Роботу з укомплектування збірок очолив Іларіон Свєнціцький, історик, славіст і мистецтвознавець, у майбутньому — довголітній директор музею (1905—1952). Основу фондів склала особиста колекція засновника, який подарував близько 10 тисяч предметів і утримував музей на особисті кошти.

Відкриття цього музею у Львові тогочасна польська преса називала серйозним форпостом української ідеї у місті, яке поляки вважали “своїм”.

“Галицькі русини (русини – тут і далі в тексті вживається в значенні українці, – Б.С.) послідовно прагнуть перетворити Львів на справжню столицю української частини Галичини, а отже, отримати право власності на це місто. Уже багато років у Львові на всіх головних вулицях будують пишні українські будівлі, прикрашені українськими написами. І тут вони централізують увесь національний економічний і політичний рух.

Останніми днями до Львова прийшов ще один дуже серйозний форпост української ідеї. Його фінансує український митрополит граф Шептицький. Руський національний музей розташований у колишньому палаці професора доктора Дуніковського на вулиці Мохнацького (тепер — Драгоманова, 42).

Відкриття музею було дуже урочистим. У ньому брали участь, зокрема, засновник митрополит граф Шептицький, маршалок Галицького сейму Ґолуховський, українські єпископи Чехович та Хомишин, віце-президент Львова Рутовський, усі українські депутати та численні делегації від український установ.

Першим виступив куратор музею отець-мітрат Білецький, потім прочитав лекцію про українське мистецтво митрополит граф Шептицький, водночас віддавши Музей у громадське користування. Далі була серія представницьких промов.

Музей був багато обладнаний жертводавцем, який тривалий час збирав для цього багаті колекції”, – писав про відкриття музею тогочасний краківський тижневик Nowości Illustrowane.

Відомо, що в музеї зберігалися вартісні пам’ятки писемної культури – збірка рукописів та стародруків, формування якої розпочалося від часу заснування. Основу збірки заклали зразки, подаровані митрополитом Шептицьким, а її поповнення на науковій основі було продовжене професором Свєнціцьким.

Збагатили колекцію дари діячів культури та просвіти, духовних осіб, а також скарби із збірок Ставропігійського інституту, Львівської греко-католицької митрополії та капітули, товариства “Просвіта”, НТШ, Народного дому, Богословського наукового товариства, бібліотеки чину отців Василіян, переданих до музею після 1939 року, зокрема Бучацьке Євангеліє.

У 1930-х роках фонди музею нараховували понад 80 000 експонатів.

Після закінчення Другої світової війни музей перейменовано на Державний музей українського мистецтва, згодом — на Львівський музей українського мистецтва.

Сьогодні фонди музею налічують понад 100 тисяч одиниць збереження, репрезентуючи вікові традиції розвитку українського мистецтва та національної культури. Окрім давнього приміщення, музей отримав основний корпус — будівлю на проспекті Свободи, 20, побудовану для Промислового музею на початку XX століття, в якому в радянський час розміщувався музей Леніна.

Предметом особливої гордості заснованого Шептицьким музею є найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII—XVIII століть. Це ікони, скульптура, рукописи і стародруки, декоративна різьба, металопластика та гаптовані церковні тканини. Найбільш багатогранно у збірці музею представлена ікона XIV—XVIII століть, здебільшого з теренів Західної України.

Епохи українського ренесансу та бароко представлені у творчості Івана Рутковича (Жовківський іконостас XVII ст.) і Йова Кондзелевича (Богородчанський іконостас, 1698—1705).

У фондах музею зберігаються шедеври й таких митців європейського значення як Пінзель, Полейовський, Філевич та інші. Дуже вартісною у колекціях є збірка української народної та професійної гравюри XVII—XVIII століть.

Розвиток українського мистецтва XIX — початку XX століть репрезентує збірка творів живопису художників Наддніпрянської та Західної України.

У музейній колекції є низка оригінальних творів Тараса Шевченка.

На фото митрополит Шептицький та єпископ Чехович на урочистому відкритті музею

Богдан Скаврон

Джерело

Коментарі

11:32
Представник омбудсмена прийде на засідання комісії УАФ щодо можливого насилля Олександра Шевченка проти фінансового директора Євгенії Сагайдак
В Українській асоціації футболу створили цілу комісію щодо конфлікту між поважним Паном зі Львова віце-президентом УАФ, голови Львівської асоціації футболу Олександром Шевченком та фінансовою директоркою Євгенією Сагайдак.
11:32
П’ятикласник зі Львівщини жонглює м’ячем 9 тисяч разів
Андрій Панів з села Мальчиці Івано-Франківської ТГ на Львівщині віртуозно володіє м'ячем.
11:34
У омбудсмена України вимагають у Шевченка вжити заходів щодо Шевченка
Керівнику українського футболу не вдасться відмовчатися за дії своєї команди.
12:08
Традиції «аварійності» львівського мера. Продовження
В попередній статті нами була вибірково і як наглядний приклад розкрита історія «успіху» співпраці представників однієї сім’ї – сім’ї Новосад і пов’язаних з ними юридичних та фізичних осіб з структурами, підконтрольними Львівській міській раді, у сфері закупівель бюджетним коштом різноманітних «аварійних» послуг та робіт.