Але майже 120 років тому, у червні 1905 року, приїзд перського шаха Мозаффара ед-Діна та його вельмож до Львова став не тільки причиною великого ажіотажу, але й вніс значне пожвавлення в торгівлю та різні види послуг.
Нагадаємо, яким був побут шаха Персії (теперішнього Ірану) та його свити із 96 осіб у Львові.
До приїзду монарха із далекої східної країни в столиці Галичини, де він дорогою до Відня вирішив затриматися на три дні, готувалися завчасно. У газетах повідомили про тимчасове перекриття вулиць від залізничного вокзалу аж до готелю “Жорж”, де приготували номери для шаха та його супроводу. Апартаменти Мозаффара ез-Діна складалися з трьох кімнат — спальні, вітальні та їдальні, решта придворних замешкали у скромніших покоях, загалом перські гості зайняли 76 номерів.
Як повідомляв Kuryer Lwowski, тимчасове помешкання володаря Персії оформили у східному стилі, у спальні встановили спеціальне ліжко — низьке, широке і майже квадратне. Над балконом його покою вивісили перський прапор — на білому полотнищі із темно-зеленою облямівкою був зображений золотий дракон, що тримає в лапі меч.
У час прибуття потяга із шахом до Львова у приміщення вокзалу було заборонено вхід сторонніх осіб, допуск туди був лише за спеціально придбаними квитками. Перед входом вишикувався військовий оркестр, який зустрічав Мозаффара ез-Діна виконанням персидського маршу. Присутніми на цій зустрічі були усі австрійські високопосадовці на чолі з намісником Галичини графом Анджеєм Потоцьким.
Уздовж вулиць, якими рухався шах зі своєю свитою до готелю, вишикувався весь львівський гарнізон — піхотинці, артилеристи, кавалеристи, за спинами яких збиралися натовпи цікавих містян, які прагнули побачити гостей з далекої країни. Обійшлося практично без ексцесів, тільки в якогось Владислава Скиби в цій штовханині злодюжка витягнув годинник на ланцюжку.
При вході до готелю шаха Мозаффара ед-Діна зустрічав особисто власник закладу пан Бжезіцький, тримаючи в руках канделябр із запаленою свічкою. Він провів монарха, який подорожував разом із сином та внуком, до його номера на сучасному другому поверсі готелю, тут його привітала із закінченням подорожі дружина готельєра, вивчивши для цього кілька фраз французькою мовою, та подарувала шахові пишний букет.
Прийнявши з дороги ванну, перський шах несподівано захотів кислих огірків. Невідомо, що закусував огірками високий гість, але після того мав здоровенний апетит до пізнього обіду, який він розділив того дня з внуком та сином. Як повідомляла преса, обід шаха складався із 12 страв. Причому для себе він замовляв п’ятикратні порції.
У той час коли шах із родиною вечеряв у своїх апартаментах, решта персів мала накриті столи в ресторані на нижньому поверсі, вікна якого стали вітринами для цікавих перехожих, які скупчувалися навколо, спостерігаючи за екзотичними гостями, котрі обідали не скидаючи за столом своїх високих баранячих шапок. Поліцейським навіть довелося декого відганяти від вікон, щоб вони не заважали свиті шаха насолоджуватися львівськими смаколиками.
Раніше передбачалося, що перси самі готуватимуть собі страви, але на місці дійшли порозуміння — за роботою на кухні допустили наглядати перського придворного шеф-кухаря, який, зокрема, мав пильнувати за тим, щоб при приготуванні страв щоразу використовували баранину.
Близько дев’ятої години вечора Мозаффар ед-Дін вперше з’явився на балконі свого покою, викликавши багаторазові “ура” серед публіки, що зібралася під вікнами. Шах поблажливо кивнув і привітався. Можливо, сподіваючись, що шах буде розкидати з балкона золото та діаманти, натовпи під готелем скупчувалися аж до опівночі, не даючи спокою ні пішим, ні кінним поліцейським. На ніч під брамою готелю залишились вартувати двоє охоронців.
“Перебування шаха Мозаффара ед-Діна у Львові спричинило велике пожвавлення у місті, і торговці, які мають свої крамниці в готелі “Жоржа”, на площі Маріяцькій та на сусідніх вулицях, не можуть жалітися на цих екзотичних гостей. Вельможі зі свити перського імператора постійно гуляли містом і робили численні покупки будь-яких видів, починаючи від гардероба та аксесуарів для подорожей і закінчуючи різними дрібницями. Придивившись уважніше до цих не за погодою одягнених у чорні довгі халати чи сюртуки з баранячими шапками на головах, у переважної більшості виявляється багато інтелігентних облич”, – описувала гостей Львова тогочасна газета Kuryer Lwowski.
Прогулюючись містом, вельможні перси не відмовляли місцевим гімназистам та студентам в автографах перським письмом, які вони залишали на фотолистівках чи просто шкільних зошитах. Жоден жебрак чи вуличний музикант, який траплявся на їхньому шляху, не був обділений скромною пожертвою, відзначали газетярі.
Перський шах Мозаффар ед-Дін на балконі львівського готелю “Жорж”, Nowości Illustrowane, 1905 рік
Як повідомляла тогочасна преса, першу ніч у Львові 52-річний перський шах спав дуже мало, цілу ніч в його вікнах горіло світло. Наступного ранку, поснідавши бутербродами з маслом, яйцями та чаєм, шах всівся на спеціально розстеленому на підлозі килимі, схрестивши ноги по-східному і проводив час за розмовами зі своїми супутниками, серед яких були його міністри та головний візир.
Під час побуту перського шаха у Львові сталася неприємна оказія в монаршому домі Габсбургів — помер немовлям ерцгерцог Йосиф, якому ледь виповнився рік. З цього приводу в Австро-Угорській імперії було оголошено жалобу, тому деякі розваги з пунктів програми перебування Мозаффара ед-Діна довелося виключити. Зокрема, не відбулося полювання та відвідини театру.
Натомість перський шах побував на Високому замку, де мав короткий перепочинок з підвечірком у ресторані, замовивши тут, щоправда, лише чай та булки з маслом. Надивившись на місто з висоти пташиного лету та повернувшись до готелю, Мозаффар ед-Дін наказав придворним службам придбати всі листівки з краєвидами Львова, вражений красою міста.
Шах Персії зі своїм сином, внуком та свитою на Високому замку п’є чай. Nowości Illustrowane, 1905 рік
Ще одну екскурсію володар Персії мав до парку Кілінського (тепер — Стрийський парк, – авт.). Тут він провів коротку фотосесію і в компанії намісника Галичини Анджея Потоцького проводив час за чаєм та розмовами у літньому павільйоні ресторану Томіцького. Поруч персидські мелодії вигравав військовий оркестр.
Перські вельможі, шах Мозаффар ед-Дін та намісник Галичини граф Анджей Потоцький під час прогулянки Стрийським парком, Nowości Illustrowane, 1905 рік
Після чаю та бутербродів на свіжому повітрі у шаха Мозаффара ед-Діна, очевидно, розігрався апетит, бо наступна вечеря в готелі була такою розкішною, що газета Kuryer Lwowski не втрималася, щоб не опублікувати повне меню.
Отож, того вечора на стіл володаря Персії подали польський крупник (доволі густий суп із ячмінною крупою), лосось у майонезі, яйця “vive le roi”, теляче філе по-паризьки, кури по-віденськи, компот зі свіжої полуниці, огірковий салат, суфле з цвітної капусти, абрикоси, фруктовий пиріг, цукерки та солодощі.
Не обійшлося, на жаль, і без неприємного випадку, через який перебування перських гостей залишило неприємне враження в одного з львівських підприємців. Хтось зі свити шаха, вийшовши на балкон покурити, необачно кинув недопалок сигарети просто на маркізу крамниці пана Адамського з боку вулиці Академічної (тепер — проспект Шевченка, – авт.), тент загорівся. Що найприкріше, попри обіцянку відшкодувати заподіяні збитки, перські вельможі так і не розрахувалися з паном Адамським, він навіть підготував через дипломатичні канали з цього приводу скаргу до суду.
Власникові готелю пану Бжезіцькому теж довелося пережити кілька неприємних годин під час виселення перських гостей. Пред’явлений рахунок на 48 тисяч корон (майже 5 мільйонів гривень за нинішніми цінами, – авт.) за триденне перебування придворні шаха вважали надто завищеним.
Як повідомляла газета Kuryer Lwowski, суперечка з цього приводу була такою бурхливою, що дійшло до вживання доволі грубих слів. Зрештою пан Бжезіцький пригрозив перському вельможі: “Якщо ви не заплатите мені, я встану завтра з дружиною біля воріт, коли шах від’їжджатиме, і я скажу: “Найясніший пане, ви їдете, але рахунок не оплачений…”. Зрештою з вартості перебування в готелі власник закладу відмінусував 4 тисячі й таки отримав оплату без скандалу.
У зв’язку із трауром за немовлям-ерцгерцогом від’їзд шаха зі Львова був не таким урочистим, як його зустріч. На вокзалі вже не грала музика, а граф Потоцький та австрійські чиновники майже пів години чекали, коли до двірця приїде карета Мозаффара ед-Діна: шах наказав візникові їхати поволі, щоб ще раз насолодитися виглядом міста. Попрощавшись нашвидкуруч, володар Персії сів у потяг, вагони якого уже заповнили його супутники, деякі з них, як писала преса, вже навіть встигли розкурити свої люльки з опієм, і відбув до Кракова.
До речі, менш ніж через два роки, у 1907 році, перський шах Мозаффар ед-Дін помер. Але володар Персії міг уже відійти в інший світ спокійно — Львів він побачити встиг.
Богдан Скаврон
Коментарі