Таку заяву Туск зробив 27 лютого, під час візиту до Праги, у той час, як тисячі польських фермерів вийшли на вулиці Варшави, протестуючи проти імпорту продовольства з України та правил, передбачених “Зеленою угодою” ЄС, повідомляє Deutsche Welle.
“Ми говоримо про це з українською стороною – про те, що необхідно буде розширити ембарго на інші продукти, якщо Європейський Союз не знайде ефективніших способів захисту європейського і польського ринків”, – заявив Туск.
Міністр сільського господарства Польщі Чеслав Сєкерський заявив, що на 28 лютого заплановані подальші переговори з Україною щодо рішень і що розглядаються різні можливості. Він також повідомив, що польські фермери були запрошені на переговори до міністерства сільського господарства 29 лютого. Водночас організатори акцій протесту польських фермерів погрожують подальшими страйками.
Фермери по всій Європі вже кілька тижнів протестують проти обмежень, які накладає на них положеннями “Зелена угода” ЄС, спрямованими на боротьбу зі змінами клімату, а також проти зростання видатків і, як вони стверджують, недобросовісної конкуренції з боку країн з-поза меж ЄС, зокрема, України. Окрім того, польські фермери вже кілька тижнів блокують низку КПП на польсько-українському кордоні. Під час акцій неодноразово доходило до того, що страйкарі висипали українське збіжжя з вантажівок і вантажних потягів.
Керівник проектів громадянської мережі «Опора» Тарас Радь поділився думкою стосовно розширення заборони на імпорт з України. Зокрема, він зазначив, що Польща, прикриваючись блокадую кордону з Україною, де-факто розпочала процес консультацій з Україною щодо її майбутнього членства у Євопейському Союзі.
“Уряд Туска пов’язав воєдино питання вирішення проблеми розблокування кордону разом з нав’язуванням Україні обмежень в економічній сфері, перш за все, в аграрному секторі. Це класична протекціоністська політика сильнішої сторони із захисту власних національних інтересів за рахунок слабшої. Це власне і є реальна та прагматична політика, що можливо видається незрозумілою для наївних українців, рівень сприйняття якими двостронніх відносин зводиться до абстрактного твердження про те, що “поляки наші найкращі друзі”. Так, але українці мають за це заплатити”, – прокоментував Радь.
Також він додав, що Уряд Туска планує розширити список продуктів, заборонених ще урядом ПіС. Теперішня влада просто продовжує ту політику, яку розпочала попередня влада у 2023 році, прикриваючись “потестувальниками” на чолі з “Конфедерацією”. Якщо при владі був би ПіС, то було б теж саме.
За словами Радя, ця політика приносить свої добрі результати для уряду Туска: “З січня 2024 року його рівень підтримки зріс на 3% і сьогодні становить 41%, тоді як невдоволенні урядом 34% (цей показник співпадає з рівнем підтримки ПіС). А тому уряд Туска і надалі притримуватиметься протекціоністської політики і продовжуватиме її не лише в аграрному секторі, але також в інших сферах. Не виключено, що навіть в історичній політиці, якщо ті ж самі антисистемні сили зуміють сформувати лояльність 70% польського суспільства до цього питання”.
Також він додав, що у польському суспільстві, на відміну від українського, немає протиріч чи відчуття лицемірства у діях власного уряду.
“Загострення двосторонніх українсько-польських відносин і недружелюбні кроки Польщі по відношенню до України з квітня 2023 року це частина тернистого шляху, який пройде Україна на шляху до членства до ЄС. І це лише початок. І це лише з Польщею. А далі будуть не менш прості переговори з Угорщиною, Словаччиною, Румунією і навіть Молдовою“, – повідомив Радь.
Зокрема він зазначив, що проблема не лише у давніх проблемах двосторонніх відносинах, але також у відсутності чітких та зрозумілих критерії політики розширення Європейського Союзу. Згідно статті 49 “будь-яка європейська держава, яка поважає цінності, зазначені в статті 2, та віддана їх поширенню, може подати заявку на набуття членства у Союзі”. Якщо заглянути у статтю 2, то там загальні формулювання про цінності: “Союз засновано на цінностях поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та поваги до прав людини, зокрема осіб, що належать до меншин. Ці цінності є спільними для всіх держав-членів у суспільстві, де панує плюралізм, недискримінація, толерантність, правосуддя, солідарність та рівність жінок і чоловіків”. До слова, країна претендент має відповідати вимогам Копенгагенським критеріям (1993). У “Договорі про Європейський Союз” немає детальної інформації про те, що може, а що не може бути предметом двостронніх переговорів країн-членів ЄС з країною-претендентом. Таким предметом може виступати будь-що: від отримання економічних переваг та поступок до зміни назви країни, переписування підручника з історії та вимог відмовитись від власної мови.
“Раніше писав про цю проблему окремий допис, що політика розширення ЄС перетворилась на блошиний ринок, де кожен торгує власним “національним барахлом” і намагається його “продати” тобі за захмарну ціну. І єдина можливість уникнути цього це адекватність країни-члена ЄС, з якою ведуться переговори. Практика показує, що з кожною наступною хвилею розширення ЄС, особливо після найбільшої у 2004 року, коли прийняли 10 нових членів, саме трьох найбільш проблемних для майбутніх переговорів з Україною (Польща, Угорщина, Словаччина), умови двосторонніх переговорів стають усе жорсткішими та неадекватнішими. І апелювати при цьому до Брюсселю немає сенсу – Європейська Комісія тут безпомічна, у неї немає на цьому етапі жодних повноважень”, – прокоментував Тарас Радь.
Він наголосив, що варто прищіпати паски безпеки сильніше і приготуватись до постійної турбулентності у відносинах з сусдіами України на західних кордонах: “Трясти буде сильно, а час-від-часу дуже сильно. Наскільки доведеться прогнутись та поступитись Україні сьогодні стверджувати складно. Але ціна за членство буде високою. Ідея “сполучених штатів Європи” у баченні Жана Моне, Роберта Шумана, Альчіде де Гаспері, Альтьєро Спінеллі залишилась у 1950-х роках. Сьогодні 2020-і, а попередну напевне не менш складні 2030-і. Європейський Союз, у який планує вступити Україна у 2030-му буде вже далеко не тим, яким він був на момент 2013 році, коли українці остаточно зробили свій цивілізаційний вибір на Майдані”.
Коментарі