Тому ось вам стандартне попередження: з вами говоритиме історик, який вивчає Другу світову, для аналізу поточної ситуації в Україні він проводить із нею паралелі й використовує відкриті дані. Коротке резюме для тих, хто не має часу читати до кінця: 1) росія досі атакує обʼєкти цивільної інфраструктури, бо це все, що їй залишається зараз робити; 2) якщо говорити ширше, то російську стратегію спрямовано також проти цивільного населення Європи, бо кремль сподівається, що холодною неприємною зимою європейська підтримка України ослабне; 3) у наземних операціях ми спостерігаємо свого роду операційну паузу через погодні умови; 4) я не думаю, що зима працюватиме на росіян — ані в наземних операціях, ані стосовно європейської підтримки України. Ризикну навіть припустити, що українці взимку відвоюють велику частину своїх територій.
По-перше, хоча російські атаки на енергетичну інфраструктуру України завдають шкоди, в абсолютному вимірі вони позбавлені сенсу, адже запаси російських високоточних ракет закінчуються, а виробляти нові немає можливості. Перефразовуючи звіт видатного репортера Едварда Маррова, який вів репортажі з Лондона під час Бліцу, можна сказати: «Яке ж це жалюгідне видовище — спроби спалити велике місто». Хай би що робили росіяни, це ні на йоту не вплине на моральний дух українців, бо от саме тепер ніхто в Україні не хоче жити під терористичним режимом, який піддає ціле населення тортурам, скоює військові злочини і мріє про культурну ліквідацію всього народу.
По-друге, я не думаю, що Європа зламається. Так, зима буде жахливою, але якщо йдеться про політичну волю, то, впевнений, більшість європейців розуміють, що з росією треба покінчити раз і назавжди. Витримати це випробування — і більше не доведеться залежати від путінських енергоносіїв, ніколи. А після того, що всі ми побачили в Україні, це, як виглядає, — єдиний логічний вибір. путін — монстр. Не можна давати йому жодних шансів. Лише роздушити.
По-третє, після видовищної контрофензиви на Харківщині з відвоюванням великих територій, думаю, ми всі переживаємо зараз легке розчарування, типу, хотілося б спостерігати такі успіхи щотижня. Але, друзі, тепер нам доведеться задовольнятися позиційними боями на виснаження. На фронтах зазвичай бувають тривалі періоди позірної бездіяльності, після яких відбуваються прориви. А оскільки погода препогана, українці, логічно, використовують паузу для перегрупування, переобладнання, передислокування, пошуку слабких місць ворога. Адже наближається зима. Дощі припиняться, багнюку скує мороз. І можна буде знову рухатися вперед.
Генералка Зима завжди була для росії найкращою подругою у війнах. Однак не цього разу. Думаю, на це можна навіть закладатись. У російської армії немає зимового спорядження. Чорт, у них немає жодного спорядження, або принаймні не в тій кількості яка потрібна і його точно не вистачить отим бідним ненавченим чмобікам, яких породила “обмежена мобілізація”. Коли російське міністерство оборони звернулось до Туреччини декілька місяців тому за 500 000 комплектами теплого одягу, турки ввічливо показали росіянам середній палець. Вони облажались. Я бачив фото російських військовополонених, яких нещодавно застукали в лісі, то вони спали вкриті прозорим поліетиленом, а воду носили у дитячих пляжних відерцях. Пацани, це точно не спрацює, коли температура впаде нижче нуля. росіяни не мають якогось магічного імунітету до переохолодження. Якщо вони житимуть у лісі без термокилимків, на яких можна лежати, нормальних спальників та наметів, то вони замерзнуть і помруть. Чи ви думаєте, щойномобілізований айті-менеджер з банку в санкт-петербурзі знає як виживати в лісі у таких умовах? Чи ви думаєте він знає, як доглядати за своєю зброєю при мінусовій температурі? От і я про це.
Думаю, скоро ми побачимо щось подібне до того, що сталось із німцями під московою в грудні 1941 року: їхні [російські] війська розповзуться з окопів по лісах, селах та фермерських будиночках, вони виганятимуть місцевих мешканців у сніги. Бо лише так можна буде знайти нормальний притулок. В результаті через концентрацію військових в заселених районах в російських захисних лініях з’явиться ще більше прогалин, що дозволить армії з нормальним спорядженням (тобто українцям) ввести мобільні групи в тактичні розриви між російськими форпостами. А ще, якщо снігу буде достатньо, також [у росіян – перекл.] може з’явитись тенденція знову звести всі операції до руху вздовж основних шляхів.
Мені здається, що втрата листяного покриття також відкриє шлях для активнішого використання дронів та артилерії й ускладнить маскування техніки та опорних пунктів в нехвойних лісах для обох сторін. Та сторона, у якої буде перевага у наведенні на цілі, точності вогню та швидкості доставки (а на мою думку цими днями це українська сторона, як мінімум в тих секторах фронту які дійсно мають значення зараз) лише виграє від такої ситуації. Замерзлу землю буде складно копати, що також підвищить кількість смертей від артилерії. Арта завжди була найпотужнішою вбивцею у сучасних війнах, як і в цій війні зокрема.
У підсумку, тоді як дехто вважає, що зима уповільнить оперативний темп війни, я відчуваю, що станеться якраз навпаки. Думаю українці скористаються своєю здатністю ефективно функціонувати в холодні часи та зможуть маневруючи обійти та знищити замерзлі й знерухомлені російські угрупування. Я думаю зима буде ще одним бісовим стрес-фактором для росармії, якій стреси потрібні не більше ніж дірка в голові. Зима зробить їхню логістику ще більш лайняною, особливо поглибить їхню проблему “останньої милі” (йдеться про те, що вони переміщують речі із передових складів постачання до військ на лінії зіткнення, що є дуже небезпечним, адже людям доводиться залишати укриття, щоб розвантажувати автівки). Такий же негативний вплив ми побачимо й на військовий дух росіян та їхнє забезпечення відповідним обладнанням. Все погіршиться, і все назване вище разом стане катастрофою для росармії. Начувайтеся.
Йон Паршелл – дослідник історії Другої Світової війни
Переклад: Тетяна Саніна, Антоніна Ящук
Коментарі