Завдяки Україні (завдяки ЗСУ і національному спротиву, що змусили загальмувати російський випад проти цивілізації), вдалося витягти на світло головного бенефіціара злодіянь – Китай, затягнувши на ньому зашморг і почавши його удушення.
Однак нині – не той Китай, який “під небесами” міг століттями очікувати, коли “пропливе тіло його ворога”. Китайським очільником (як і російським), який є вихідцем із силовиків, рухають не інтереси чи цінності, а амбіції; тож Китай на минулому тижні показав свої “зуби” показово примиривши Саудівську Аравію і Іран. Однак, наразі іншої важливої цінності, окрім інформаційної, цей крок не матиме, і максимум, на що розраховують нові партнери – це дестабілізація Близького Сходу, зокрема, Ізраїлю – ключового партнера США.
Китай вже “списав” росію, яка не змогла успіхом в Україні підірвати європейський політичний ландшафт, а, навпаки, об’єднала часто-густо непримиренних опонентів проти себе. До речі, важливою у цьому ключі є заява польського прем’єра Моравецького, що білоруський напад на польський кордон через штучно викликану міграцію був прелюдією до російської агресії проти України, і це була спроба підірвати згуртованість Європейського Союзу, а також спроба дестабілізувати Польщу, щоб, коли росія напала на Україну, Польща більше не могла приймати українських біженців.
Ось так по крупинках і вимальовується конструкція тоталітаризму – Білорусь, Іран (сьогодні Лукашенко в Ірані), росія, і за ними – Китай, але тепер, завдяки Україні, цей багатоликий монстр змушений огризатися: тоталітарні режими заметушилися, намагаючись скоординуватися проти цивілізації. Чи є у них шанс? На жаль, ще є, однак він залежить не стільки від них, як від єдності країн, які сповідують цінності.
росію у цьому “параді режимів” вже згадувати не варто – вона “слабка ланка”. Так, вони ще борсаються на полі бою в Україні (зокрема, під Бахмутом), наносять по нас ракетні удари у пошуках ЗРК “Патріот”. Однак, насправді, у цей час росія поспіхом перебудовує свою фінансову систему, намагаючись закривати бюджетні дірки, які постійно зростають, усвідомлюючи, що вже близько той час (ще кілька місяців), коли гроші – закінчаться.
Однак ситуація в росії – є прикладом для інших тоталітарних країн, того ж Китаю. Якщо в росії був чималий фінансовий резерв, то Китай, який повністю залежний від світових ринків збуту, а також імпорту продовольства, впаде набагато швидше, а мільярдне населення у прямому сенсі буде їсти самих себе… І у Китаї це добре розуміють, відповідаючи на тиск з боку цивілізованого світу інформаційними вкидами і розбурхуванням конфліктів чужими руками, як от росією (спільно з Білорусією) у Європі чи тепер тандемом Аравії і Ірану на Близькому Сході, формально, залишаючись поза грою, і таким чином уникаючи вбивчих для Китаю санкцій.
А з росією таки доведеться попрощатися. І не лише перейменувавши її у Московію, а територіально, не залишаючи навіть її залишку.
Тож таким чином саме Китай вирішив долю росії, адже, щоб не дати окупувати Далекий Схід росії Китаєм, цю територію доведеться забирати іншим – тим сусідам росії (Україна, Фінляндія, Норвегія, Казахстан, США, Японія тощо), які зможуть забезпечити ефективний контроль за новими територіями. Тож, можливо і не за горами той час, коли палатиме Кремль, і один із форпостів тоталітаризму стане гумусом для нового цивілізаційного стрибка.
Львівщина, на щастя, далека від цього фронту, тому тут з’являються перші проблиски відновлення політичних батлів. І найголовніший з них відбудеться цього тижня – під час спроби проведення сесії Львівської обласної ради.
На цій сесії важливими будуть лише 2 питання: потенційний звіт голови облради Ірини Гримак і ініційоване партією “ЄС” звернення щодо виплат військовослужбовцям.
Минулого тижня з другої спроби Гримак врешті вдалось зібрати президію. Але на цьому досягнення закінчились, бо на президії так і не вдалось затвердити проект порядку денного сесії. А саме для цього ця президія і збирається.
Після такого чергового провалу Гримак навіть заговорила про можливий розпуск Львівської обласної ради.
Насправді розпуск обласної ради можливий, але нікому з депутатів невигідний, окрім самої Гримак і її партійного керівництва. Розуміючи, що їм не вдасться протягнути через сесійну залу згадуване звернення, у них міг визріти новий план – створити всі юридичні підстави для розпуску Львівської обласної ради. І коли цими підставами скористається центральна влада, вони розпочнуть кампанію із звинуваченнями “слуг народу” у “вбивстві” місцевого самоврядування.
Такий варіант розвитку подій можливий при ігноруванні сесії самими єесівцями і їхніми сателітами. Але його можливо уникнути, якщо всі інші фракції відчують і зрозуміють загрозу дострокової втрати своїх мандатів.
Якщо сесія таки збереться, то батл розпочнеться ще на її початку, коли депутати формуватимуть порядок денний. Єесівське звернення будуть проштовхувати не як партійну ініціативу, а через профільну комісію Львівської обласної ради, яку очолює представник фракції “Батьківщина” Сумало, сподіваючись, що більшість депутатів не зрозуміють чиїм насправді є це звернення.
Тому завтра буде цікаво…
Джерело: Аналітичний центр “POLITI.KO”
Коментарі