“У нас не може бути якогось армагеддону, що все розіб’ють і все згасне”. Голова ДТЕК про удари по енергосистемі

Якої шкоди ракетні обстріли та “шахеди” завдали енергетичній інфраструктурі країни та енергохолдингу Ахметова? З якими проблемами зіткнулася компанія ДТЕК та чого очікувати споживачам електрики в разі більш потужних ударів?

20.10.2022
“У нас не може бути якогось армагеддону, що все розіб’ють і все згасне”. Голова ДТЕК про удари по енергосистемі

Як пише ЕП, 10 жовтня в Київ прилетіла “оптова партія” російських ракет, одна з яких упала під вікнами бізнес-центру 101 Tower. Скло вилетіло навіть з найвищих поверхів, включаючи той, на якому роками базувався центральний офіс компанії ДТЕК.

Керівництво найбільшої енергетичної компанії країни не постраждало: за лічені місяці до інциденту ДТЕК переїхала в інше приміщення.

Новий офіс не гірший за попередній, але і тут війна лізе в очі: головна визначна пам’ятка у вікні кабінету керівника ДТЕК Максима Тімченка – телевежа з чорною плямою, яка з’явилася після ракетного удару в березні.

Однак донецькій енергетичній групі до “плям” не звикати.

Узяти хоча б період пікового володіння адмінресурсом Рінатом Ахметовим, коли ДТЕК накачувалася активами. У мирні часи це давало привід опонентам олігарха наввипередки генерувати тезу про “розкуркулення” групи.

Утім, те, що відбувається з нею нині, не могли спрогнозувати навіть найбільш “кровожерливі” візаві дончан.

За останні два тижні ДТЕК утратила тисячі мегават потужностей. “Калібри”, “кінжали” та “шахеди”, які випускає Росія, мали на меті вивести з ладу теплову генерацію України, де й сконцентровані основні інтереси Ахметова.

Попри суттєві втрати, точки безповоротності ДТЕК ще не пройшла.

Тімченко каже, що основні руйнування сталися на так званих пристанційніх вузлах – складній інфраструктурі, через яку генерація зв’язана із споживачами. Відновити її непросто, але можливо.

Однак хто буде цим займатися, якщо Росія продовжує ракетні обстріли? Герой інтерв’ю це розуміє, але під час розмови випромінює стриманий оптимізм. На якомусь етапі дискусії навіть здається, що Тімченко навмисно дезінформує.

Навіть якщо це так, то в нього немає іншого вибору: якщо ДТЕК не знищать російські ракети, то за них це зроблять зовнішні кредитори групи, які розуміють, що платоспроможність їх боржника висить на волосині.

Про стан енергосистеми, наслідки та цілі російських ударів 

– Якщо оцінювати всю енергосистему, то скільки потужностей було до ударів 10 жовтня в країні, і скільки залишилося зараз?

– Потрібно розуміти, що таке “залишилося потужностей”, і що таке – “доступних потужностей”. Ці удари завдають не по генерувальних потужностях, аби ми не могли виробляти електроенергію, а по системах зв’язку з енергосистемою України.

Б’ють по відкритих розподільчих пристроях, трансформаторах, перемикачах, щоб станцію, яка може виробляти електроенергію, було неможливо з’єднати з об’єднаною енергосистемою. Тобто, ключові цілі – це трансформаторні високовольтні підстанції “Укренерго” та обладнання видачі потужності на теплових електростанціях.

У чому тактика? У нас із радянських часів побудовані об’єднані енергосистеми: якщо пропадає десь одна генерація, її підхоплює інша. Тобто, все закільцьовано і ми працюємо в єдиній системі. За радянських часів будувалася схема енергосистеми, де все налаштовано під подібні події, які відбуваються сьогодні.

Думаю, російських військових консультують їхні енергетики і вони пояснюють, як завдати максимальної шкоди енергосистемі.

Коли розбивають вузлові підстанції “Укренерго” на 750 кіловат, які пов’язують регіони, де знаходиться генерація, а ключові – це атомні станції, то в одному регіоні виходить профіцит, а в іншому – дефіцит. Вони і завдавали удару по цих підстанціях, причому вдарили і в понеділок, і у вівторок. Учора вранці (13 жовтня. – ЕП) вони вдарили, щоб не було доступу електроенергії до Києва.

– Я сам об’їжджав місця ударів 10 жовтня, і біля однієї з ТЕЦ удар припав на бізнес–центр, що стояв поруч. На лівому березі теж влучили не в ТЕЦ, а в будівлю поруч. Є відчуття, що били саме по генерувальних потужностях.

– Правильно. Є станція, машинна зала, у яких знаходяться турбіни, генератор, де виробляється електроенергія. Поруч відкриті розподільні пристрої. Ви, мабуть, їх бачили – трансформатори, багато ліній, велика будова.

– Тобто, у випадку з ТЕЦ–5 і ТЕЦ–6 так і сталося? Розбиті саме підстанції?

– Так. Розбито відкриті розподільні пристрої. Вони б’ють по тій інфраструктурі, яка дає змогу, як я вам сказав, видавати потужність.

– Яка довгострокова мета цих ударів?

– Логіка на поверхні. Російська армія, про яку багато раніше говорили, не існує як професійна армія, відбуваються тотальні поразки на лінії фронту. З огляду на це вони б’ють у тил, щоб створити максимум проблем як цивільному населенню, шляхом підриву морального духу, так і у військовому плані з точки зору підвезення обладнання. Без електроенергії все зупиняється.

Наприклад, коли били по Дніпропетровській області, де розташовані наші шахти, то вдарили по підстанції. Без електроенергії зупиняються шахти, ми не виробляємо вугілля, і в нас немає на чому працювати ТЕС. Вони руйнують інфраструктуру, щоб тил не міг нормально функціонувати і, відповідно, забезпечувати лінію фронту.

– Якщо повертатися до початкового питання, то скільки в мегаватах або у відсотках від загальної кількості потужностей виведено з ладу?

– З точки зору генерації, у нас є зруйновані та окуповані історії. Найбільший удар по потужності – це Запорізька атомна електростанція. На сьогодні недоступні 6 тисяч мегават. Це найскладніша ситуація.

З точки зору наших теплових електростанцій, ми втратили Вуглегірську станцію, і Луганську і Запорізьку ТЕС, яка поруч із Запорізькою АЕС. Три теплові електростанції і одна атомна знаходяться на тимчасово окупованих територіях і не можуть для країни виробляти електроенергію. Це по–перше.

По–друге, з точки зору видачі потужності сьогодні не може працювати Ладижинська станція на Вінниччині, де теж цього тижня було завдано ударів. Ми працюємо, сподіваємося її повернути до життя. Решта теплоелектростанцій працюють.

 

Результат перших ракетних ударів по Бурштинскій ТЕС. Фото надані компанією, їх оприлюднення не несе загрози.
ДЖЕРЕЛО: “ДТЕК”

– Це близько 10 тисяч мегават.

– Так. 6 тисяч – Запорізька атомна, Вуглегірська і Запорізька – по 1,2 тисячі кожна. Усі разом – до 10 тисяч мегават із 50 тисяч мегават. Загалом у країні близько 52 тисяч мегават.

– Коли міністр або міністерство каже, що з ладу вийшло 30% енергетики, чи можна сказати, що це дезінформація?

– Я точно не хочу оскаржувати твердження міністра. Тут по–різному можна розуміти. “Виведено з ладу” з точки зору того, що ми з’єднання втратили – у цьому плані коректно. Тобто, якщо у нас немає з’єднань із генерувальними станціями, про що я говорив, то ми втратили 30% потужності з огляду на видачу споживачеві.

Чому були віялові відключення? Тому що потужність, яку можна виробити, ми не можемо видати в мережу. У цьому плані, ймовірно, він мав рацію. З точки зору наявності потужностей у працездатному стані картину я вам змалював.

– А скільки втрачено безповоротно? Тобто розбиті так, що станцію треба відновлювати з нуля.

– Є ТЕЦ, треба перевірити цю інформацію, у Сумах і в Чернігові, які ще на початку війни сильно пошкодили. Але ТЕЦ є визначальними лише в тому регіоні, де вони знаходяться, і з точки зору тепла і гарячої води, але не визначальні з точки зору енергосистеми України.

Для розуміння цифр. У нас зараз навантаження 11 тисяч мегават. Тобто, при загальній продуктивності в 50 тисяч мегават, навіть віднявши 10 тисяч, маємо 40 тисяч мегават. При потребі енергосистеми в 11 тисяч мегават.

– Це в піку чи середнє число?

– Це середнє. У піку може підніматися ще на 2 тисячі мегават. Власних потужностей в Україні достатньо. Історія зупинки експорту пов’язана з тим, що нам потрібно економити вугілля, газ, і ті потужності, які є, тому ми не готові стабільно експортувати електроенергію.

Власних потужностей всередині України для проходження зими і для нормальної роботи достатньо. Проблема – це удари по інфраструктурі, яка дозволяє давати цю потужність.

– Коли запрацює Бурштинська станція та відновиться експорт електроенергії?

– Експорт не залежить від Бурштинської станції. Після синхронізації із європейською енергетичною системою Бурштинського енергоострова немає.
Це найбільша теплоелектростанція. Важливо її захистити.

Напередодні виходу інтерв’ю, вдень 19 жовтня, два енергетичних об’єкти “ДТЕК” потрапили під обстріли, один із постраждалих об’єктів – Бурштинська теплова електростанція.

– Чи посилився захист генерацій після того, що сталося цього тижня?

– Не можу сказати, що в нас хтось з’явився на станції. Ні. За ці дні ми ще раз провели ревізію критичних об’єктів, і ще раз розповіли військовим, що ми вважаємо важливим захистити. Сподіваємося, будуть ухвалені рішення.

– Чи буде група займатися відновленням станцій до того моменту, поки захист не посилиться? Чи є сенс у цьому?

– Є. Я переконаний у цьому. Нам потрібно паралелити ці процеси. Ми не можемо просто дивитися на ситуацію і не намагатися зробити все можливе, щоб ця потужність була доступна. У нас ключова проблема, і це те, про що я вчора говорив з іноземцями, – обладнання. Виробництво автотрансформатора займає 6–9 місяців. У нас немає цих 6–9 місяців. У нас і місяця немає.

Найболючіше місце – автотрансформатори. Нам потрібно активно шукати вживане обладнання на вугільних теплоелектростанціях у Європі, яке ми можемо знімати і перевозити сюди. Можна складати якісь тимчасові схеми, але вони не можуть працювати на постійній основі.

 

– Розумію, що ви не військовий експерт, але все ж запитаю: чи розглядаєте ви сценарій, коли всі ці удари були лише своєрідною розминкою? Можуть же і два рази по 80 ракет запустити, і три рази. Є якийсь план “В” або “С”, що робити в такому разі?

– План “В” має бути у військових. Ми можемо зробити елементарні речі для захисту обладнання. У нас є так звана програма “Бастіон”. По всіх наших електростанціях ми будуємо захисні споруди, умовно, бетонні блоки, які огороджують трансформатори від удару й осколків. Проте якщо це пряме попадання, як я вам показав на фотографії, жодні блоки не допоможуть.

Ми розуміємо час підльоту, за який наші люди спускаються в бомбосховища. Ми можемо лише максимально захистити свою інфраструктуру, захистити людей і швидко реагувати після удару.

– Питання технічне, але важливе. Якщо наші російські “друзі” розіб’ють потужності, а не видачу потужностей, то енергосистема опиниться без теплової генерації. Чи здатна в такому режимі працювати атомна генерація?

– По–перше, у нас є “Укргідроенерго”. Важливу роль балансування відіграє гідроелектростанція. По–друге, тими лініями, якими йшов експорт електроенергії в ЄС, може здійснюватися й імпорт. Відповідно, це теж може відігравати певну роль у балансуванні потужностей.

Ми не припиняємо наш проєкт зі встановлення батареї. Я про це говорив – 20 мегават ми все–таки плануємо привести і встановити. Батарея ця теж буде відігравати важливу роль у балансуванні. Нехай це не такий великий обсяг, але в цій ситуації він важливий.

Тому, вважаю, що в нас не може бути якогось армагеддону, ситуації, що все розіб’ють і все згасне. Я в цей сценарій не вірив. Хоча я і у війну з Росією не вірив. Усе можливо, але з огляду на те, як ми проявили себе і як проявила себе система з точки зору стійкості, у мене є впевненість, що ми впораємося з цими викликами. Знову ж таки, у зв’язці з військовими.

Я дуже покладаюся на ППО. Все ж навіть за такої масованої атаки понад 50% ракет збили. Це певні уроки для нас і для військових, як справлятися з подібними ситуаціями.

– Є думка, що розбиватиметься й інфраструктура з видачі потужностей з атомної генерації і в такий спосіб “гаситимуться” тисячі мегават. Чи правильно я розумію, що якщо такий сценарій буде реалізовано, то ми маємо технічні можливості і домовленості з Європою брати в них електроенергію?

– Так. По–перше, мій особистий коментар: у цих росіян, можливо, все ж таки вистачить мізків із їхньою умовно високоточною зброєю не бити по атомних станціях, бо можна промазати і влучити в блок. Я сподіваюся, що вони не стануть розбивати інфраструктуру атомних станцій. Але виключати з цим божевіллям нічого не можна.

Так, є технічні можливості, є домовленості, є фінансові моменти, і вони ще обговорюються, яким чином оплачувати електроенергію. Ви ж знаєте, у нас вона коштує в 4–5 разів дешевше, ніж у Європі, а постачання буде, ясна річ, за європейськими цінами.

– Днями бачили повідомлення від директора “ДТЕК Дніпровські електромережі” про те, де дістати генератори. Чи треба людям купувати електрогенератори?

– Я б не хотів вселяти якийсь помилковий спокій. Ми живемо в найвищій невизначеності. І, відверто, якщо є можливість генератор купити, то краще купувати. Якщо тверезо дивитися на ситуацію, яка зараз відбувається, краще мати резервні потужності.

 

– Щодо звільнених територій. У звільненому Ізюмі немає електрики і, відповідно, води. Не знаю, чи “ДТЕК” там забезпечує споживачів, але коли там з’явиться електрика?

– Це регіон Харківської області. Ми там не працюємо, це “Харківобленерго” (кінцевий бенефіціар, Вадим Новинський, партнер Ріната Ахметова в металургійному бізнесі. – ЕП) . Хоча ми всім колегам сказали, що готові надати допомогу і обладнанням, і запчастинами, і бригадами – будь ласка, якщо треба, звертайтеся.

Нам два дні тому військові дали доступ до Лиману. Там будемо відновлювати енергопостачання Донецької області. По Харківській області ми готові підключатися, якщо буде на це запит.

Про втрати “ДТЕКу”, відносини з кредиторами та реакцію Ахметова на удари

– Що відчуває людина, Максим Тимченко, коли зараз руйнується бізнес, який він будував 20 років? Руйнується і в прямому, і в переносному сенсі цього слова.

– Внутрішня стійкість сформувалася 2014–го року. Тобто, на жаль, уже є досвід тих часів, коли все руйнувалося – Зуївська теплоелектростанція, підприємства вугільної галузі. У нас була найбільша шахта, найефективніша – “Комсомолець Донбасу” – перший актив “ДТЕК”, яким ми пишалися, інвестували, і на якому збільшили обсяг видобутку до рекордних 4,5 мільйонів тонн.

Те ж саме сталося і з “Ровеньки Антрацит”, “Кримнерго”. Усе це “пішло”, відрізали шматок життя нашого. При чому, з нашого будинку в Донецьку, де все починалося.

Що ми зробили? Ми побудували 800 мегават вітро– і сонячних станцій. Ми запустили нові бізнеси, ритейл, трейдинг. Ми збільшили свої портфелі, в “Одесаобленерго” і “Київобленерго”. І сьогодні вже є така внутрішня злість і бажання зробити максимум, щоб зберегти те, що є.  Зараз я переконаний, що відповіді на руйнування чи захоплення наших підприємств будуть нові – кращі, ніж було до цього.

До руйнувань, вочевидь, ставлюся з болем, так само, як і всі співробітники компанії. Але є внутрішній резистанс, стійкість, який не дозволяє опускати руки. Навіть на тлі руйнувань, ми, наприклад, дивимося на те, щоб будувати вітростанцію. Попри те, що вся наша вітрова генерація залишилася на окупованій території.

Думаю це така, українська риса: ви більше на нас тиснете – ми більше чинитимемо опір і робитимемо більше.

– Можливо, це цинічне питання – наскільки те, про що ви зараз говорите, пов’язане з тим, що у вас є відповідальність перед кредиторами? Якщо ви зупинитеся з точки зору розвитку, то кредитори, напевно, будуть ставити запитання.

– Якщо ми говоримо про компанію західного зразка, то у керівника є відповідальність перед усіма стейкголдерами: акціонери, інвестори, кредитори, співробітники тощо. Сьогодні мій пріоритет – це відповідальність перед співробітниками і перед країною, в якій ми є компанією з критичною інфраструктурою. Це абсолютний пріоритет.

Я не можу на одну планку поставити відповідальність перед енергосистемою і співробітниками, і відповідальність перед кредиторами. Подобається це комусь, чи ні.

Це бізнес, у якому мають бути стійкі зв’язки, фінансування, і в якому не можна жити тільки сьогоднішнім днем. І якщо ти втратив довіру кредиторів чи інвесторів, то говорити про майбутній розвиток уже неможливо.

Найскладніші часи, я вважаю, настали у 2014 році. Ми завжди коректно ставилися до кредиторів, пояснювали їм, і не використовували ситуацію, щоб не платити або списувати борги, зокрема й сьогодні.

Сьогодні жоден із кредиторів або інвесторів не може пред’явити компанії претензії. Мало того, кредитори можуть бути вдячні компанії, що в таких умовах ми обслуговуємо борг, не оголошуємо дефолт, не списуємо борги і не входимо в реструктуризацію. “ДТЕК” повністю виконує контрактні зобов’язання перед кредиторами.

 

– Скільки часу відділяє “ДТЕК” від дефолту?

– Ми з вами говорили про це 6 чи 7 місяців тому. І я сьогодні повторюся – ми не плануємо оголошувати дефолт.

– Навіть попри ці удари?

– Щоразу, коли мене запитують, що буде далі, я кажу – наразі ситуація ось така. Наразі, навіть після цього тижня, ми вважаємо, що немає підстав оголошувати дефолт. У нас погашення боргу і великі виплати припадають на 2024–2027 роки. Сьогодні ми говоримо про наявність фінансових ресурсів для виплати відсотків. Тобто, дефолт по відсотках оголошувати ми не плануємо.

– Чи є агресивні кредитори, які, можливо, після цього тижня ініціюють процес повернення грошей?

– Переважна більшість ставиться з розумінням. Поки ми обслуговуватимемо борг і виконуватимемо контрактні зобов’язання, у кредиторів немає жодних підстав повертати борги або якось негарно поводитися щодо компанії. Сьогодні ми – і компанія, і Україна – в тій ситуації, де нам потрібна допомога від кредиторів, а не якісь вимоги й агресивні дії щодо нас.

– Скільки від початку війни “ДТЕК” виплатив за боргами?

– Обслуговування боргу вибудувано таким чином. Ми за банківськими боргами та облігаціями резервуємо платежі на 6–12 місяців вперед. Тобто, на рахунках західних банків ми повинні тримати гроші, які, якщо немає надходжень з України, дозволять обслуговувати борг.

Ми отримали дозвіл від кредиторів не поповнювати ці резервні рахунки і, відповідно, всі платежі, які зроблені цього року, були зроблені з резервних рахунків. Порядок цифр мені потрібно перевірити, але якщо говорити про всю групу, то виплатили в районі 80 мільйонів доларів.

– Нових кредитів не було?

– Ні.

– Чи була у вас зустріч із Рінатом Ахметовим після ударів цього тижня?

– Ні.

– І телефонної розмови?

– Була, звісно.

– Що він говорив про це все, крім очевидних речей.

– Що він може говорити? Він повністю в курсі пошкоджень компанії, що ми робимо, що потрібно зробити, наскільки швидко. В принципі, такі ж питання: що зі співробітниками, як швидко можемо повернути обладнання в робочий стан, як це вплинуло на обсяги видобутку вугілля, газу і на роботу наших електростанцій. Це загальні питання про людей і технічний стан нашого бізнесу.

 

– Як бізнесмен він, ймовірно, ставить питання про гроші. І, відповідно, мабуть, вам потрібно було щось у цифрах відповідати. Як ви оцінюєте завдані збитки в грошах?

– Ми рахували – близько 400 мільйонів гривень за ці три дні (10–11, 13 жовтня – ЕП).

– Це чиста механіка? Тобто без урахування упущеної вигоди від реалізації електроенергії.

– Це виключно відновлювальна вартість або необхідні витрати для того, щоб відновити обладнання.

– Чи згодні ви з тим, що ця війна на роки? Якщо так, то, можливо, будете змінювати стратегію групи з точки зору того, аби щонайменше диверсифікувати свої бізнеси в інші країни європейського континенту?

– У мене вчора була одна людина на інтерв’ю – ми продовжуємо брати людей на роботу, причому, на важливі позиції. І було запитання. Він каже: я дивився вашу корпоративну стратегію до 2030 року, що з неї змінилося? Моя відповідь: з неї фундаментально нічого не змінилося.

Пріоритет розвитку зеленої генерації залишається. Мені дуже важливо було чути від президента позицію, що в Україні необхідно створювати “зелений хаб” для постачання електроенергії до Європи і допомагати Європі відійти від тотальної залежності від російських енергоресурсів.

У нас є всі можливості для цього: і доступ до мережі, і топографія хороша, і вітер, і сонце, і досвід. Відповідно, як ми говорили, що пріоритетно будуватимемо зелену генерацію, так ми й не відмовляємося від цього.

У цій же стратегії ми говорили про наш міжнародний розвиток. Тоді ж було закладено перші плани щодо наших інвестицій за кордон. І, відповідно до цієї стратегії, ми це продовжуємо. Тобто, сьогодні ми реалізуємо проєкти з будівництва вітро– і сонячних станцій. Ми хочемо в рамках цих проєктів робити цілу екосистему сонячних і вітростанцій, включно з системами зберігання енергії.

Про відносини з владою, тарифи на електроенергію і ризики для вугільної галузі 

– У вас є прямий зв’язок із президентом?

– Ні. У мене особисто – ні.

– Чи є пробуксовки або затримки у вирішенні якихось важливих питань, якщо відсутні комунікації з першими особами влади?

– Напевно, я б лукавив, якби говорив, що ні. Є такі проблеми. Не думаю, що у президента є можливості мати прямі комунікації з бізнесом, включно з “ДТЕК”, тому це не є джерелом проблем.

Напевно, джерелом проблем є певний ступінь недовіри до бізнесу навіть під час війни. Хоча я вважаю, що наша група і наш акціонер зробив максимум можливого, щоб допомагати військовим, цивільним і загалом країні.

У нас можуть бути різні погляди з регулятором. На очевидні речі. Я цього ніколи не приховував. Але ми є ліцензіатом, у нас є майданчик, ми висловлюємо свої аргументи, доводимо. Право, і, найголовніше, відповідальність ухвалювати рішення залишається у регулятора. І ми будемо підкорятися будь–яким рішенням. Хоча вже є рішення, з якими ми не згодні, або проєкти рішень, з якими ми не згодні.

 

– Можете навести приклад найбільш болючих проблем, які, на вашу думку, не вирішуються?

– Ціна на ринку для промислових споживачів у 3–4 рази нижча, ніж у ЄС. Тут дуже важливо, щоб не було нерозуміння. Є населення, для якого регульований тариф не змінюється, і держава оголосила, що для населення тариф не змінюватиметься.

Промисловість, особливо експортери, продають на тих ринках, де електроенергія в 3–4 рази дорожча, ніж в Україні. Добре, не потрібно доводити до ситуації як в Угорщині, де 300–400 євро за мегават/годину, але й далі не залишатися в ситуації 73 євро за мегават/годину, який сьогодні в Україні діє для промисловості. Тут має бути якийсь справедливий підхід.

– Який тариф ви вважаєте адекватним сьогодні?

– За нашими розрахунками, за визначенням цей тариф не може бути нижчим за 100 євро за мегават/год. З тими інфляційними витратами краще говорити навіть не в євро, адже ми залежимо від курсу. Ми вважаємо, що тариф сьогодні в Україні має бути не менше, ніж 4,5 гривні, 4,5-5 гривень за кіловат/годину замість сьогоднішніх 3,20 гривні.

– Ви йдете з цим до НКРЕ, а вони відповідають що “зараз не на часі”?

– Ні. НКРЕ оголосило наступного тижня підвищення так званого “прайс–кепу” (максимально допустима вартість електроенергії. – ЕП) з лімітами 3 гривні вночі і 6 гривень вдень. У середньому це даватиме тариф десь 4,20–4,30 гривні за кіловат/годину. Ми згодні з цим підходом.

Тільки тут приходить інша історія: починаються обговорення, що при встановленні нових “прайс–кепів” частина, все чи не все – я не знаю, має вилучатися від теплової генерації. Тобто, теплова генерація, яка в усьому світі як найдорожча технологія вугільної генерації, є на ринку замикаючою.

Тому ринок формується за ціною теплової генерації як найдорожчої за своєю технологією. І при цьому держава каже – а ми у вас будемо вилучати частину грошей. На мою думку, це взагалі економічний нонсенс, а з іншого боку, від цього підвищення нічого для нас не зміниться.

Тобто, нібито буде підвищення, але всі ці гроші забере держава. Ось такі рішення неправильні. Ми відкрито про це говоримо.

Або оплата “зеленої” генерації, наприклад. На початку війни 15–16% платили, зараз оплата на рівні 60%, за наявності ресурсів для цього. Ми теж говоримо – хлопці, ви не можете посилати такі сигнали інвесторам.

– Тобто ви приходите в НКРЕ, і говорите: ми хочемо тариф не менше 100 євро. Яку ви отримуєте відповідь?

– Ми обґрунтовуємо економічно. Відповідь: ми будемо розглядати, приходьте на громадські слухання.

– Футбол?

– Ні. Я вважаю, що наші матеріали дивляться, аргументи чують, аналітику нашу беруть. Це не ось так от – до побачення.

 

– 100 євро це собівартість чи 100 євро це з певним прибутком?

– 100 євро це “в нуль”. Як формується ціна теплової генерації? Точка відліку – це вугілля. Сьогодні ціна вугілля на ринку становить 4200 гривень за тонну. Це 100 доларів. На хабах ціна 270–300 доларів.

Я не порушую питання, що в нас ціна на вугілля у 2,5 раза менша. Але хоча б ціну в 100 доларів може покрити тариф? Щоб покрити цю ціну в тарифі, він має бути, як я вам сказав, десь 4,30–4,50 гривні. Але це просто покрити ціну на вугілля. А потрібні якісь ресурси для відновлення.

Збитки теплової генерації цього року за 8 місяців – 24 мільярди гривень. Це цифри, розраховані НКРЕ. Внаслідок того, що тариф не покриває собівартість. І, очевидно, немає ресурсів імпортувати якесь вугілля.

– Є норми, де написано, що генерація повинна працювати щонайменше для покриття своїх витрат. Якщо скористатися цим пунктом, ви можете йти до суду і вимагати компенсації збитків. Чи будете ви це робити? Можливо, у відкладеному часі.

– Йти до суду – це не найкращий шлях розмови з державою.

Ми подивимося, яка буде ситуація з ухваленням рішення наступного тижня. Якщо ситуація не зміниться, або якщо тариф буде підвищено, але весь ефект цього підвищення заберуть через ПСО, то, звісно, ми прийдемо і розповімо.

Наша аргументація яка? Вугільна галузь сьогодні без удаваної скромності тримається на “ДТЕК”, на нашому видобутку вугілля. Я про це багато разів говорив: ми інвестували мільярди доларів у те, щоб у нас у країні було вугілля. Витягувати цей рік, цю зиму, буде атомна і вугільна генерація.

Мало того, з урахуванням ситуації із Запорізькою АЕС, ми вважаємо, що треба імпортувати вугілля і думати про імпортні контракти вже зараз. Щоб підтримувати сьогоднішні темпи видобутку вугілля, потрібно інвестувати. Вартість обладнання сьогодні в Європі зросла втричі.

Ми не можемо повністю покрити своїми ресурсами обладнання або запчастини. Їх треба купувати. Ми всі ці викладки даємо. Відповідно, або ви якось на свій розсуд рахуєте і думаєте, що вам цього вистачить, і не чуєте нас. Але тоді це позначиться на обсягах видобутку вугілля.

Ми, як на мене, всім показали хорошим лакмусовим папірцем “Добропіллявугілля”. Його повернули державі. Ми абсолютно щиро думали, що воно вибудує вертикальну інтеграцію з “Центренерго”. У підсумку обсяг видобутку “Добропіллявугілля” перед війною скоротився втричі порівняно з тим, як ми там видобували.

Це показник того, як управляють держава і приватний бізнес. Тому приватний бізнес, напевно, заслуговує, щоб його аргументи чули.

Повертаючись до нашої історії, у нас є дві речі: якщо ухвалять підвищення, але ефект підвищення буде вилучено, це відіб’ється на обсязі видобутку вугілля. І все. Чи правильна це позиція, коли ми вбиваємо своє вугілля по 100 доларів, щоб купувати за кордоном по 270 доларів? Наступного тижня побачимо.

 

– Ви говорите “буде вилучено”. Що мається на увазі?

– Мова про ПСО. Це означає, що, умовно, регулятор каже: вам вистачить тарифу 3,40 гривні. А при піднятті “прайс–кепів” на ринку ціна стала 4,40 гривні. Гривню різниці і планується вилучити. Або 80% від цієї гривні, або 50%.

Куди йдуть ці гроші? Ці гроші йдуть на фінансування “Енергоатому”. Тому що сьогодні “Енергоатом” несе навантаження з фінансування тарифу населенню в 1,68 гривні. І аргументація регулятора полягає в тому, що в “Енергоатома” недостатньо грошей для фінансування низького тарифу з урахуванням втрати Запорізької атомної електростанції.

Наші ж розрахунки показують, що підвищення “прайс–кепа” до цього рівня і економії ресурсу достатньо, і штучне вилучення у теплової генерації є некоректним, воно не має жодного економічного сенсу.

Мало того, в законі написано: якщо є ПСО, то бюджет має фінансувати це ПСО. Тобто, якщо в нас щось вилучається під ПСО, то бюджет має це компенсувати, ось цю гривню, 50 копійок чи 20 копійок. Тому логіки у всій цій історії я не розумію.

– Ви кажете, вугільна генерація вся збиткова, за розрахунками комісії. Тобто, “ДТЕК” збитковий? 

– Давайте, заради справедливості, говорити про вугільний бізнес. Коли ми говоримо про збитки, ми говоримо про теплову генерацію.

Який аргумент нам? Ви заробляєте на вугільному бізнесі – на “Павлоградвугіллі”. Наша відповідь така: збитки розрахункові, 20 мільярдів гривень по “ДТЕК Енерго”, в якому і генерація, і вугілля. У цих збитках 4 мільярди – це прибуток у Павлограді. А ще 16 мільярдів? Загальний баланс такий.

Тому моя відповідь така: сьогодні з точки зору операційних витрат за минулий період “Павлоградвугілля” прибуткове. Але з інфляцією 25–30% у майбутньому ми говоримо, що цього прибутку не буде.

Це все лише за операційними витратами. Сюди треба ще додати капітальні інвестиції в проходку (буріння) і купівлю обладнання, яке потрібно купувати за кордоном і привозити сюди.

Ось якщо цей весь баланс складати, то ціна має бути 4,5–5 гривень.

Дмитро Рясний, Микола Максимчук, Дмитро Ларін

Коментарі

14:36
На Львівщині впровадять єдиний аналітичний портал послуг та пільг для Захисників та Захисниць
Львівська обласна військова адміністрація проводить моніторинг послуг та пільг ветеранам, Захисникам та Захисницям, їх сім’ям та родинам загиблих і безвісти зниклих на Львівщині для створення єдиного аналітичного порталу в межах Концепції підтримки Захисників та Захисниць.
11:04
Львівські гросмейстери відвідали поранених військових
У лікарні святого Пантелеймона у Львові пройшов сеанс одночасноі гри.
12:09
На Львівщині за 2023 рік вперше діагностували рак у понад 7 тисяч осіб
В області тривають дні обізнаності про онкологію, тож варто не нехтувати щорічними оглядами та перевірити своє здоров’я
15:36
Більше 10 років люди захищають свої права на земельні ділянки на Львівщині
Отримавши земельні ділянки, люди вже 11 років не можуть їх використовувати та розпоряджатися ними.