Про це повідомила його дружина Роксолана Хмара у Facebook.
“Не хочу в це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми робили все, що могли, і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї”, — написала вона.
Степан Ількович Хмара народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб’ятин Сокальського району Львівської області. Дитинство припало на повоєнні роки, голод 1946–1947 років і боротьбу УПА.
Навчався на стоматологічному факультеті Львівського медичного інституту. У студентські роки Степан Хмара багато зусиль докладав, щоб відшукати заборонену літературу для самвидаву.
У 1980 році КДБ заарештувало його й засудило до 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання за “українську націоналістичну діяльність”. Степан Хмара відбував покарання в таборах для політв’язнів № 35 та 36 на Уралі.
У 1987 році дисидент повернувся в Україну. У 1988 році став одним із керівників Української гельсінської спілки — політичної опозиції комуністичному режиму. У жовтні 1990 року політик підтримав студентську Революцію на граніті. Степан Хмара прийшов у табір протестувальників і теж витримав 13-денне голодування.
У 1992 році Хмара створив і очолив Українську консервативну республіканську партію (УКРП).
У 2004 році Степан Хмара був активним учасником Помаранчевої революції.
Через рік після Революції Гідності, у жовтні 2015-го, Степан Хмара оголосив голодування на підтримку політв’язнів Лук’янівського СІЗО.
Коментарі