Трохи більше про родину Старосольських позичив з допису Тараса Радя.
Хто такі Старосольські?
Це знана львівська родина українських правників, пам’яткоохоронців та громадських діячів, найбільш відомим представником якої є важлива для Львова та України історична постать Володимира Старосольського (1878-1942). Саме його сім’я зображена на фото, представники якої доклали багато зусиль, праці і часом життя задля української справи у XX столітті. Іншими знаковими для Львова представниками роду є Дарія Шухевич-Старосольська, Станіслав Старосольський, Юрій Старосолький, Ігор Старосольський та Уляна Старосольська.
Володимир Старососльський був одним з тих громадсько-політичних діячів, які вирішальним чином впливали на українське життя Львова на початку ХХ століття та у міжвоєнний період. Його роль у громадському, політичному та науковому житті Львова й Галичини можна співставити з роллю його сучасників Івана Боберського, Степана Федака, Лева Ганкевича, Мирона Кордуби, Степана Томашівського, Кирила Трильовського. Випускник Львівського і Віденського університетів, він був одним з найвідоміших українських адвокатів Львова свого часу. У 1914 році він став біля витоків Легіону Українських січових стрільців, був одним із його ідеологів, входив до складу Бойової управи УСС, а у 1918 – був членом Українського генерального військового комітету, який підготував Листопадовий зрив у Львові.
У 1919–1920 роках Володимир Старосольський був заступником міністра закордонних справ УНР. Після створення Українського таємного університету у Львові став його професором, а у 1925/26 навчальному році був деканом Юридичний ЛНУ цього закладу. Дійсний член Наукове товариство імені Шевченка. Крім того, він був відомий як учений-правознавець і соціолог. Йому належить низка ґрунтовних наукових праць з теорії держави і права, він був автором оригінальної концепції побудови української державності.
Володимир Старосольський був арештований агентами НКВД в кабінеті ректора Львівський національний університет імені Івана Франка у 1939 році, відразу після першої совєцької окупації Львова. Був засуджений на 8 років ув’язнення. Загинув 25 лютого 1942 року у совєцькому концтаборі у м. Маріїнську у Сибірі. Місце його поховання зруйноване, могили не існує.
Дарія Шухевич-Старосольська (1881-1941), дочка етнографа Володимира Шухевича, дружина Володимира – випускниця львівської консерваторії, викладачка Музичного інституту імені Миколи Лисенка (Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка), засновниця і голова «Кружка українок» у Львові, редактор українського часопису «Мета», «Наша Мета». Померла у совєцькому засланні.
Станіслав Старосольський (1889-1962), двоюрідний брат Володимира – український дипломат, перший секретар дипломатичної місії УНР у Швейцарії. Член НТШ, радник суду.
Юрій Старосольський (1907-1991), старший син Володимира – ідеолог та відомий діяч українського Пласт – український скаутинг, другий Начальний пластун, випускник Львівська академічна гімназія і Львівського університету. Вчений-правник, член УВО, дійсний член НТШ та УВАН, громадський діяч, мандрівник, художник школи Олекси Новаківського.
Ігор Старосольський (1908-1988), другий син Володимира – український архітектор, реставратор, політичний в’язень, член “Пласту”. Випускник Львівської академічної гімназії і Львівська політехніка. Залишився у совєцькому Львові попри можливості емігрувати за кордон. Організатор післявоєнної школи реставрації пам’яток архітекури у Львові (Управління охорони історичного середовища). Автор проектів реставрації численних пам’яток Львова та Львівщини, серед яких Домініканський та Єзуїтський костели, дзвіниця Вірменської церкви, вежа Корнякта, Успенська церква, Олеський, Невицький, Мукачівський та Свірзький замки.
Уляна Старосольська (1912-2011), донька Володимира – українська журналістка і письменниця, відома діячка “Пласту”, репресована. Співробітник жіночого журналу «Нова Хата», журналу «Господарсько-Кооперативний Часопис» та «На сліді», редактор журналу Союзу Українок Америки «Наше Життя»
Пропозиція вшанування пам’яті Старосольських шляхом перейменування саме вулиці Карпінського є не випадковою, а має логічні пояснення:
Родина Старосольських мешкала у Львові щонайменше з другої половини ХІХ століття. Володимир та Станіслав львів’яни змолоду. Батьки Станіслава поховані на Личаківський Цвинтар в родинному гробівці Старосольських. Дарія Шухевич-Старосольська має ще гдибші коріння зі Львовом: її предки — львів’яни щонайменше з середини ХІХ століття. Їхні діти Володимира і Дарії – усі уродженці Львова.
Адвокатське бюро та помешкання Володимира Старосольсьского розташовувалось поруч з цією вулицею на вулиці Устияновича, 4 (сьогодні там знаходиться URBAN бібліотека). Це останнє місце перебування Володимира і дружини Дарії на волі в Україні, до того як їх було арештовано.
Львівський період життя родини Старосольських у першій половині ХХ століття оберталося в околицях Львівської політехніки та Львівського університету. Помешкання, де жили Старосольські на початку ХХ століття теж розташовувалися в цій околиці – вул. вул. Устияновича 4, вул. Соломії Крушельницької 7, вул. Листопадового чину 12 і вул. Генерала Чупринки 6 (останнє помешкання та адвокатська контора Юрія Старосольського перед еміграцією).
Володимир Старосольський у 1903 році отримав ступінь доктора права у Львівському університеті, у 1901 р. розпочав адвокатську практику як помічник адвоката, 1909 р. став адвокатом у Львові, у 1911 р. відкрив власну канцелярію на вул. Коперника, 14 (про це сьогодні вказує меморіальна таблиця на фасаді будинку). У 1927-1939 рр. був провідним діячем Союзу українських адвокатів (Асоціація правників України) у Львові, а також Львівської адвокатської палати. Як адвокат брав участь у низці резонансних політичних процесів, захищаючи українських політичних в’язнів, зокрема Мирослава Січинського (1908), Зенона Пеленського (1930), Василя Біласа та Дмитра Данилишина (1932), Миколу Лемика (1933), учасників Львівського процесу (1936). Після совєцької окупації Галичини призначений професором державного права Львівського державного університету ім. І.Франка (працював на цій посаді до арешту).
Юрій Старосольський таємно підняв синьо-жовтий прапор на даху львівського університету 1 листопада 1928 (в день 10-ліття утворення ЗУНР). Як хорунжий пластового куреня Лісові Чорти на подвір’ї церкви св. Юра склав Присягу і брав чільну участь в освяченні курінного прапора. Вищу освіту здобув у Львівському університеті, ставши у 1931 році маґістром права. Під час навчання очолив студентську «Правничу громаду» у Львові. У 1931-1939 роках відбув адвокатську практику в канцелярії батька. По її завершенні успішно склав адвокатський іспит у Львові. У 1941-1944 роках працював адвокатом у Львові.
Ігор Старосольський – архітектор-реставратор львівських пам’яток, тривалий час був професором Львівської поліхетніки. Засновник повоєнної школи реставрації у Львові. Теракотовий колір вежі Корнякта, сучасний вигляд Порохової вежі, куполу Домініканського собору, колони Яна з Дуклі перед церквою св. Андрія тощо – заслуга Ігоря Старосольського. Один з двох реалізованих його проєктів нового будівництва знаходиться у Львові (житловий будинок на розі вулиць Чупринки, Горбачевського, Котляревського, 1957).
У 1998 році розпорядженням міського голови Львова родина Старосольських нагороджена званням родина року, про що засвідчує диплом «Львівському роду нема переводу».
Джерело: Андрій Москаленко
Коментарі