Місцеві кажуть, що на перших порах ті хоч старалися говорити українською, а зараз всюди чути “язик”. На зауваження відповідь одна: “Ми учімся і стараємся”. Так стараються, що досі не вивчили чим замінити “здрастє”.
Група дітей. Теж белькочуть на “язику”. Моя мама зробила їм зауваження в дусі: “Це український кролик, він по-російськи вас не розуміє”. “Украінськииий”, – перекривлює юне москалятко. Тут же вступають їх чи то мами, чи то вчительки: “Чого це ви до дітей причепилися?” Дійсно, чого? Може того, що воно через 8-10 років нам знову яника, рабіновича чи добкіна приведе до влади?
На виїзді з Яремче тягучка. Посуваємося повільно. Думаємо, що аварія. За якийсь час машини по одній починають відбочувати з колони. Думаємо, що може знають обхідні дороги та ледь не їдемо за ними. Але в цей момент бачимо причину і тягучки, і відбочення: попереду блок-пост з військовими. То ухилянти втікають з колони, щоб раптом після відпочинку в горах не втрапити до війська.
Автор: Ольга Баранецька
Коментарі