У неділю, 19 березня 1911 року прогресивне жіноцтво у кількох європейських країнах спільно провело акції в рамках Міжнародного жіночого дня.
Велелюдні вуличні походи та віча відбулися, зокрема, у Відні, Кракові та Львові.
Через традиційну побожність більшості осіб слабкої статі дату відзначення Дня жінки прив’язали до свята Йосипа-обручника. До цього святого католики моляться для збереження сім’ї та захисту подружжя.
Феміністки з радикальнішими поглядами стверджували, що відзначають річницю від проголошеної 19 березня 1848 року обіцянки короля Пруссії надати жінкам виборче право, але монарх свого слова тоді не дотримав.
Хай там як, але на вулиці Відня 19 березня 1911 року вийшло, за різними оцінками, 15-20 тисяч жінок, а також чоловіків, які вирішили підтримати вимоги демонстранток.
Головним гаслом тогочасних жіночих демонстрацій було надання виборчого права жінкам. Загалом же на зібраннях говорили про соціальну та економічну нерівність статей, важку долю жінки, приреченої на ведення домашнього господарства, та закликали до згуртованості.
У Кракові демонстрантки зібралися на мітингу на площі Ринок. Жіноча делегація на чолі із послом до парламенту Ігнацієм Дашинським вирушила до магістрату та вручила мерові міста меморандум із вимогами від жінок.
“Жіноча хода вулицями, до якої долучилося багато чоловіків, у супроводі оркестру залізничників викликала справжній фурор у місті”, – повідомляла тогочасна газета Nowości Illustrowane.
У Львові не обійшлося без ексцесів.
Коли колона демонстранток зібралася біля пам’ятника Адамові Міцкевичу і вже відлунали останні промови, одна з українок, яка була запрошена до слова, почала співати надзвичайно популярну тоді серед українців пісню на вірші Івана Франка “Не пора москалеві, ляхові служить”.
Іншим поборницям жіночих прав (зокрема полячкам) це не сподобалося і вони взялися переспівувати українку. Під такий акомпанемент різних мелодій львів’янки завершили святкування свого першого Міжнародного жіночого дня.
Богдан Скаврон
Коментарі