Різниця форматів
КВК притаманно радянський (а потім російський) формат гумору, основним принципом якого є командні змагання за перемогу. Оцінюють номери журі, які виставляють бали. До речі, через наявність суддів часто виникають конфлікти всередині КВК-ліги (постійні звинувачення в заангажованості та несправедливому оцінюванні).
«У КВК ти не виступаєш, бо тобі подобається, або через гроші, або ти приносиш людям задоволення, — у КВК ти змагаєшся за перемогу», — пояснює Славік Мартинюк.
На противагу цьому постає стендап — американський формат, де основним є комік, розповідає свій матеріал, а головною оцінкою гумору є продані квитки та реакція людей в залі.
«Стендап — це абсолютно вільний жанр, тут ти ні з ким не змагаєшся, крім самого себе. У тебе можуть бути різні цілі і ти можеш добиватися різного ефекту від своїх виступів. Ти не зобов’язаний робити свій виступ найсмішнішим, ти можеш зробити його глибоким, філософським, неординарним, абсурдним. Основний меседж — це думки однієї людини, які вона сама написала і сама презентує людям», – зазначає комік.
Теми для жартів
Зазвичай стендап зачіпає набагато глибші теми, аніж КВК. На це є дві причини:
- Країна, звідки пішов формат. Радянська спадщина КВК, де не заведено жартувати на гострі суспільно-політичні теми, натомість інсценізують побутові ситуації у комічній формі. Своєю чергою стендап в США ніколи не обмежували темами, адже в там високо цінується свобода слова.
- Цензура редакторів або телетрансляторів. Зазвичай матеріал стендапера регулюється законодавством та моральними принципами та суспільством (в Україні вже було кілька випадків, коли невдалі жарти коміків масово засуджували, через що вони просили вибачення). У КВК-лігах є редактори, які можуть змінити значну частину номера. А також деякі жарти можуть вирізати телетранслятори в силу різних причин.
Тому в той час, коли на стендапі лунають жарти про сексизм та проблеми легалайзу, у КВК-лізі швидше за все буде чергова сценка на тему «теща і зять», «блондинка за кермом» або «студент на сесії». Звісно, що гострі суспільно-політичні теми бувають у КВК-форматах, але їхня кількість і якість там значно менша і нижча.
Славік Мартинюк відзначає різницю у глибині жартів і сприйнятті авдиторією: «У КВК зазвичай вигадані ситуації, вигадані жарти, які дуже просто будуються. Там є чіткий сценарій, люди розуміють, що це готувалося не один тиждень, було багато репетицій, була редактура. Стендап, зазвичай, правда: те що з тобою сталося, те що тобі близьке, те в чому ти розумієшся. Звісно, бувають вигадані жарти і я часто гіперболізую, щоб було смішніше. Але основа має бути правдива».
Гумористи
«Дивно бачити 30-річну людину, яка грає в КВК», — таку думку виразив стендап-комік Антон Соколов у одному із випусків «ЇС подкасту». І з цим важко не погодитись: адже командні формати гумору асоціюються зі студентськими спільнотами. На цьому рівні можна побачити більше різноманіття тем та форм подачі, більшу віддачу самих гумористів, адже вони залучені в більшість процесів. А на вищому рівні виникає вищезгадана проблема з великою залученістю редакторів та цензорів, що й забирає змогу розкривати повний потенціал гумору команди. Славік Мартинюк також вважає, що КВК скоріше молодіжно-студентський формат.
«Старшим людям немає сенсу йти в КВК, тому що це не прибутково, це забирає багато часу на постійні репетиції та збори. Тому цей формат обмежений віком», – говорить він.
Якщо ж говорити про стендап-коміків, то тут не відчувається тиск віку, адже вийти зі своїм матеріалом може як 17-річний студент, так і 40-річний столяр. Головною проблемою буде зібрати авдиторію та утримати її для подальшого розвитку.
Стендапери частіше всього надзвичайно залучені у процес підготовки концерту, адже самі домовляються за приміщення, самі промоутують квитки та поширюють відзняті матеріали.
На думку Славіка Мартинюка, стендап — дорослий жанр, який підходить для людей будь-якого віку.
«Стендап — жанр, як театральна драма: у виставі можуть грати підлітки або старші люди. Так само і у стендапі: є 16-річні гумористи, а є 50-річні», — зауважує він.
Також стендап-комік вважає, що солідніше, коли ти збираєш 200 людей на сольний концерт у Києві, аніж їдеш з командою на гру.
«Ну і це приносить гроші: у стендапі ти починаєш майже зі старту заробляти, нічого не вкладаючи», — додає Мартинюк.
Цінності
Мабуть, це та частина, яка найбільше пояснює більшу зацікавленість українців у стендапі, аніж у колективному гуморі. Відмовляючись від усього радянсько-російського фізичного, з’явилося розуміння, що пора відмовитися й від ментального впливу цих імперій. Ідеї колективізму, які зокрема поширюються у КВК, остогидли багатьом українцям. З’явилося розуміння, що люди втрачають цінність як окремий індивід та стають масою, якою легко керувати. Власне це ми зараз і бачимо з населенням росії.
«КВК створювався, коли всі мали бути об’єднані, всі мали бути командою. Не можна висловлювати зайві думки, з якими не згідна країна», — розповідає Славік Мартинюк.
Власне й тому, на його думку, цей формат і залишився у пострадянському просторі та не став світовим. Натомість цінність окремої особистості, як важливої ланки суспільства, стає ідеалом для багатьох українців сьогодення. Власне це і є суттю стендапу: центральний образ — індивід, який не залежить від зовнішніх чинників та висловлює свої думки в гумористичній формі.
«Стендап ставив за мету висловлювання однієї людини, а не веселити і розважати, щоб це було винахідливо», – зауважує стендапер.
Він додає, що стендап — це глобальний жанр, який житиме й надалі, хіба що буде трансформуватися у щось нове.
«Стендап — це жанр, як поезія чи драма. Це культурна одиниця, тому він має значно більшу цінність, ніж КВК, який рано чи пізно зникне», – тому Славік Мартинюк хоче асоціювати Україну зі стендапом, а не з КВК.
Загалом, стендап можна окреслити як спосіб порушення важливих для суспільства проблем через гумор, тому його розвиток в Україні є ознакою розвитку демократичного та свідомого суспільства.
Олег Костюк
Коментарі