Енергетична децентралізація: як повернути світло українцям?

24 лютого 2022 року Україна прокинулась у новій реальності. В нашу країну прийшла повномасштабна війна. З цього дня ми втрачаємо не лише наших воїнів на фронті, громадян в тилу та під окупацією від варварських ударів російської армії. З цього дня ми отримали небачені до того загрози в економіці та енергетиці. Вперше з дня проголошення Української незалежності ми свідомо очікуємо та розуміємо, що найближча зима в нас буде найскладнішою.

09.12.2022
Енергетична децентралізація: як повернути світло українцям?

Для цього є декілька причин, більшість яких зумовлені саме війною. Перша  – ворог свідомо нищить нашу критичну інфраструктуру. Усі ми є свідками варварської поведінки росіян на Запорізькій атомній станції. На початку жовтня Росія вдалась вже до відвертого терору – масованих ракетних атак на нашу систему енергетики: під удар потрапили великі теплоелектростанції, теплоелектроцентралі та підстанції.

За оцінками міністра енергетики постраждало 40% енергетичної інфраструктури України, цей показник збільшується з кожним новим масованим обстрілом. Друга причина – падіння економіки та, як наслідок, дефіцит коштів для закупівлі необхідних енергоресурсів.  Вже сьогодні практично кожен регіон нашої країни зіткнувся з проблемою електропостачання, відновилась давно забута практика віялових відключень. На жаль, стверджувати, що на цьому Росія зупиниться, – не можемо. Постійні акати на об’єкти енергетики  продовжуються, тому вірити у їх припинення може лише наївний.

Падіння економіки зумовлює і зменшення доходів наших громадян, а це може спровокувати кризу неплатежів за спожиті енергоресурси. І, як в замкнутому колі, – ситуація лише погіршуватиметься: борги за спожиті енергоресурси обмежуватимуть можливості енергогенеруючих компаній в плані закупівлі сировини та відновленні пошкоджених мереж чи інших об’єктів, що, своєю чергою, призведе до вимушених відключень не тільки населення, але і підприємств.

В таких умовах нам всім потрібно шукати вихід. І одним з таких шляхів є енергетична децентралізація: створення невеликих автономних енергогенеруючих комплексів, які забезпечуватимуть потреби в електриці невеликих громад та забезпечать сталу напругу у мережах, яка відповідатиме нормі (220 вольтів).

Крім того, енергетична децентралізація зробить практично неможливим виведення з ладу енергогенеруючих потужностей ракетними ударами. Невеликі сонячні, вітрові чи малі гідроелектростанції (міні-ГЕС), які приєднані до місцевих або сільських підстанцій, вирішать питання електрифікації для громад, зроблять їх повністю автономними у питанні подачі електроенергії. Потреби у віялових чи аварійних відключеннях електрики у таких громадах не буде зовсім.

Тому сьогодні перспективним варіантом вирішення завдання з пошуку найкращого виходу зі скрутної енергетичної ситуації – інвестиції в зелену енергетику: побудова мережі вітрових, сонячних та мінігідроелектростанцій у тих місцях, де це можливо, задля безперебійного забезпечення електрикою громадян. Зрештою, окрім як постійного незалежного ні від кого джерела електроенергії ми отримуємо іще одну перевагу – економічну. «Зелена» енергетика є синонімом до терміну «відновлювальна». Не завдаючи шкоди довкіллю, ми економимо. Економимо на вугіллі, яке коштує не малих грошей, що вкладається в основу наших платіжних квитанцій за спожите світло. ТЕС та ТЕЦ генерують електрику, спалюючи корисну копалину, вартість видобутку чи купівлі якої в кінцевому результаті падає на плечі споживачів. Використання ж вітру, сонця чи енергії води  є абсолютно безкоштовним.

Окрім того, розвиток альтернативних джерел енергії забезпечить стабільну напругу у мережах, вбереже побутову техніку від передчасних незворотних пошкоджень.

Що таке «зелена енергетика»?

Під «зеленою енергетикою» розуміють відновлювальні джерела енергії, невичерпні у природі. Їх основна мета – замінити використання викопних видів палива у виробництві електроенергії. Використання викопних видів палива є дорожчим для кінцевого споживача електроенергії та призводить до екологічних наслідків.

Ключові види «зеленої енергетики»

Зазвичай до «зеленої енергетики» відносять потужності, які здатні генерувати електрику з використанням трьох природніх стихій – вода, вітер та сонце.

Зазвичай до «зеленої енергетики» відносять потужності, які здатні генерувати електрику з використанням трьох природних стихій – вода, вітер та сонце.

  • Вітер – з 2001 до 2017 років сукупна потужність такої енергетики збільшилася майже у 22 рази: з 23 900 до 539 000 мегаватів. Експерти прогнозують подальше здешевлення та поширення цього виду енергетики;

  • Сонце – у 2016 році сонячна енергія вперше стала дешевшою за вугілля. Кількість сонячної енергетики стрімко зростає: лише за 10 років, з 2007 по 2017 роки сукупна потужність фотоелектричних панелей зросла на 4300%;

  • Вода (будівництво ГЕС) – сьогодні в Європі майже 16% електроенергії генерується гідроелектростанціями. За допомогою гідроенергії можна обслуговувати багато домогосподарств та підприємств, легко підлаштовуючись під попит – достатньо регулювати потік води. Відпала потреба в будівництві великих ГЕС, які є дороговартісними проєктами та також вразливі для військових операцій. Все більше переходять до побудови міні-ГЕС, які при дотриманні практик європейського проєктування не створюють критичного впливу на екосистему.

Проте серед цих ресурсів для генерування електрики лише один є постійним і стабільним. Це – вода. Вітрові та сонячні станції залежать в першу чергу від природних явищ – вітру і сонця в достатній кількості для генерації електрики. Тому для того, щоб вітрові або сонячні станції могли виконувати функцію стабілізації енергомережі потрібні додаткові інвестиції в  обладнання, що накопичує електроенергію. Така практика майже відсутня в Україні, і навряд чи цей напрямок отримає поштовх розвитку у воєнний час. Промислові сонячні та вітрові електростанції здебільшого приєднані до потужних трансформаторних підстанцій, через які електроенергія розподіляється на цілі громади, тому, у випадку пошкодження цих трансформаторних підстанцій, вони не зможуть виконати функцію резервного джерела живлення для промисловості та населення. Крім того, сонячні та вітрові станції є суттєво більшими за розмірами від міні-ГЕС, а отже, – більш вразливі для військових атак. Зрештою, досвід цієї війни показує, що значна кількість саме сонячних електростанцій були виведені з ладу або знищені ворогом.

Міні-ГЕС в Україні та Європі

Міні-ГЕС України — гідроелектростанції із потужністю до 10 МВт.

Мала гідроелектрогенерація набула розвитку у багатьох прогресивних країнах  Європи та Світу: у Швейцарії відсоток виробництва електроенергії на малих ГЕС становить 8,3 %, а самих міні ГЕС – 644, що є 4 показником в Європі. При тому, що площа Швейцарії з-поміж найменших у Європі. 

В інших країнах частка подібних ГЕС в енергетичному балансі розподілилась таким чином: в Іспанії — 2,8 %, у Швеції — майже 3 %, а в Австрії — 10 %. Ще більш вражаючих показників вдалося досягти Китаю, близько 18—20 % всієї електроенергії виробляють понад 80 тисяч малих ГЕС. В Італії, для прикладу, ГЕС є популярними в провінції Південний Тіроль – там є понад 1000 станцій. В іншому південному регіоні Європи також активно використовують воду для отримання енергії. Є 18 гідроелектростанцій в басейні річки Сави. У Словенії більшість із них використовує саму Саву. В інших країнах гідроелектростанції знаходяться на її притоках.

Серед світових лідерів у розвитку гідроенергетики є Норвегія. 95% норвезької електроенергії забезпечує саме гідроенергетика. Кількість міні-ГЕС наближається до 50%. Такий показник обумовлений особливостями рельєфу Норвегії, що зручний для розбудови малих ГЕС.

Цікавим є також досвід сусідньої Польщі. Там активно почали інвестувати в модернізацію існуючих потужностей ГЕС та в розвиток малої гідроенергетики. Сьогодні в Польщі вже близько 770 мікро, міні та малих ГЕС. Державна кампанія з водних ресурсів в Польщі (PGW Wody Polskie) задекларувала свої плани модернізувати 13 існуючих гідроелектростанцій з метою збільшення їх потужностей, а також знайти локації для будівництва нових гідроелектростанцій.

Карта гідростанцій у Польщі

Отже, робимо висновок, що серед усіх видів відновлювальних джерел, гідроенергетика є найстабільнішою та найефективнішою в українських реаліях, здатна забезпечити окремим громадам енергетичну незалежність навіть під час війни, стабільну напругу в мережі на стандартному рівні у 220 вольтів, а не 180-т, як це нерідко буває.  Окрім того, малі ГЕС не представляють інтересу з військової точки зору та, займаючи досить невелику площу, не ризикують бути спеціально чи навіть випадково пошкодженими внаслідок ракетного удару.

Уляна Лосин

Джерело

Коментарі

14:36
На Львівщині впровадять єдиний аналітичний портал послуг та пільг для Захисників та Захисниць
Львівська обласна військова адміністрація проводить моніторинг послуг та пільг ветеранам, Захисникам та Захисницям, їх сім’ям та родинам загиблих і безвісти зниклих на Львівщині для створення єдиного аналітичного порталу в межах Концепції підтримки Захисників та Захисниць.
11:04
Львівські гросмейстери відвідали поранених військових
У лікарні святого Пантелеймона у Львові пройшов сеанс одночасноі гри.
12:09
На Львівщині за 2023 рік вперше діагностували рак у понад 7 тисяч осіб
В області тривають дні обізнаності про онкологію, тож варто не нехтувати щорічними оглядами та перевірити своє здоров’я
15:36
Більше 10 років люди захищають свої права на земельні ділянки на Львівщині
Отримавши земельні ділянки, люди вже 11 років не можуть їх використовувати та розпоряджатися ними.