За київською “бабою” стоїть ціла армія таких самих, але менших радянських “баб”

Уже кілька днів в Україні не вщухають пристрасті навколо реконструкції монумента Матері-Батьківщини в Києві. За майже 30 мільйонів гривень, які зібрали різні меценати, 6 серпня на її щит почали монтувати тризуб замість герба СРСР.

08.08.2023
За київською “бабою” стоїть ціла армія таких самих, але менших радянських “баб”

Дискусія точиться загалом довкола того, чи потрібно залишати цю статую, відкриту 1981 року на честь перемоги у “Великій Вітчизняній”, чи краще було гроші скерувати на ЗСУ, а “бабу” – знести при першій нагоді.

Аргументи сторін ви можете прочитати у будь-якій соцмережі та й у багатьох ЗМІ.

Цікавим є ще дещо.

6 серпня різні блогери побачили нарешті на монументі ще й п’ятикутну зірку.

І от дискусія пішла собі далі – вже про зірку. Що буде далі?

На мою думку, далі будуть все ті ж дискусії про демонтаж. Чому?

Бо за цією радянською жінкою стоять ще сотні або й тисячі таких самих жінок.

Просто ми всі зосередилися на найвищій столичній скульптурі і поки що їх не бачимо.

І це питання, абсолютно точно, буде підніматися знизу догори. Бо подібні “матері-батьківщини”, колгоспниці з короваями стоять ще в багатьох містах і селах України.

Тому для мене питання збереження і реконструкції монумента так званої Матері-Батьківщині прямо і гостро пов’язане з питанням легітимізації всіх народних і професійних адаптацій радянських пам’ятників у всіх областях.

Радянська жінка у селі В’язова Львівської області

У мене питання до прихильників збереження: Ви розумієте, що це ви легітимізоваєте весь цей кіч і крінж, всі ці стилізовані народними умільцями маркери колгоспів, а отже, радянської влади?

Ви розумієте, що всі ці переназвані у селах “юлі з косами”, “вчительки” і “українські селянки”, вся ця шароварщина, в яку нас спеціально заганяли всі роки срср, – це тепер ваше? І що саме ця перероблена так звана Мати-Батьківщина стане колодою в оці всіх декомунізаторів і перешкодою до виконання законів про декомунізацію, деколонізацію та їм подібних.

Як учасниця ініціативи “Локальна декомунізація” та секретар робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОВА я це розумію з практики.

Тому я не дякую нікому, хто хвалиться і милується нововстановленим гербом. І вважаю це наругою над державною символікою.

Маю також питання-пропозицію до тих, хто за демонтаж, а не реконструкцію монумента Матері-Батьківщини у Києві: Може давайте побачимо нарешті всіх тих “баб”, які стоять за київським монументом і яких ще достатньо по всіх регіонах України?

Бо якщо кожен, хто обурюється столичній реконструкції, ініціює демонтаж або власноруч демонтує бодай один пам’ятник колгоспниці, чужій, нав’язаній нам мачусі-батьківщині або піонерці, – це буде справжня допомога в деколонізації України. Це буде наша реальна участь у боротьбі за нашу історію і нашу державу, а також – це буде ще один крок до того, аби київський монумент також одного дня почали демонтовувати.

І мене не переконують аргументи на зразок найбільшого пам’ятника в Європі і що ніхто такого великого монумента ще не демонтовував. Знаєте чому? Бо це звучить як “ніхто не перемагав ще такої величезної імперії”. А ми переможемо. І демонтуємо все радянське сміття.

P.S. І трошки пояснення про те, як це все працює на практиці.

На Львівщині процес демонтажу радянських пам’ятників активізувався відразу після Революції Гідності. З лютого 2022 року громади області остаточно ототожнили радянських солдатів на вулицях міст і сіл Галичини з тим самим окупантом, який вже 10-й рік намагається знищити Україну, і потроїли зусилля.

Хаотично в громадах області 2022-го року демонтували понад 80 пам’ятників так званій “перемозі у Великій Вітчизняній”, “полеглим від рук українських буржуазних націоналістів” і, в тому числі, колгоспницям, телятницям і піонерам.

Одним із прикметних став монумент радянської жінки на подвір’ї родинного маєтку графа Митрополита Андрея Шептицького у Прилбичах.

Радянська жінка у Прилбичах Львівської області

У вересні 1939 року російські солдати на цьому місці розстріляли молодшого брата Андрея Шептицького з родиною та місцевого ксьондза. Маєток розграбували, а згодом встановили свій ідеологічний маркер. Може думали, що з часом ця історія забудеться?

А з грудня, за ініціативою “Локальної декомунізації”, при Львівській ОВА запрацювала спеціальна робоча група, до якої увійшли управлінці, депутати обласної ради, історики, громадські активісти і діючі військові з різних бригад ЗСУ, які беруть участь у діяльності групи онлайн або ж коли у відпустці.

За цей час, разом із громадами, ми здійснили інвентаризацію наявної радянської символіки у всій області, роз’яснили процедуру та демонтували від початку року понад 170 пам’ятників червоній армії, чужим “матерям-батьківщинам”, колгоспницям та піонерам. Лишилося – понад 100.

Радянський монумент у Чижикові Львівської області

Дискусії з місцевим населенням були у трьох місцях. Всі – про так звану матір-батьківщину.

Бо, по-перше, то було дуже хитро з боку радянської влади – будувати міфи про нову радянську батьківщину навколо образу жінки-матері.

По-друге, часто в селі це – єдиний пам’ятник, і для старшого покоління – той, де вони фотографувалися в день свого весілля.

По-третє, облагороджуючи різні простори під вибори, деякі організації чи місцеві ради встигли переробити ті пам’ятники на “вчительок”, наприклад, перемалювати червоні прапори у синьо-жовті, підфарбувати їм губи, “вчепити” стрічки в кольорах прапора. А вкладених, бодай і невеликих грошей людям шкода.

І, по-четверте,дуже часто від 2-3 розчарованих у житті жителів села на тих, хто намагається забрати маркер окупанта, виливаються вся аргументація, яку ви можете бачити в соцмережах, весь негатив на недопрацювання місцевої влади, всі нещастя і навіть фантомні болі за молодістю.

Більшість радянських пам’ятників, які лишилися на Львівщині і підлягають декомунізації, – це воїни. Проте є досі ще кілька таких жінок.

Переконана, по всій Україні – їх ще сотні. От вони і стоять тепер за своєю київською колегою. Бо саме вона і саме зараз перетворюється в аргумент, чому вони досі стоять і мають стояти.

Автор: Анна Герич, секретар робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОВА, представниця ініціативи “Локальна декомунізація”

Джерело: Українська правда

Коментарі

11:28
Львів’яни збирають дрони у домашніх умовах
Для досягнення перемоги одним з найбільш пріоритетних напрямків у військовій сфері визначено виробництво дронів. Саме вони дозволять вести ефективний спротив переважаючій чисельно армії орків.
13:04
У Львові відбувся черговий мітинг біля мерії, де прозвучали звинувачення проти Садового і його дружини
Суботнього ранку, під стінами міської Ратуші, вкотре зібрались активісти, які вимагають збільшення фінансування війська з міського бюджету. Попри всі очікування, влада міста вчергове відмовилась йти на діалог задля вирішення даного питання.
14:36
На Львівщині впровадять єдиний аналітичний портал послуг та пільг для Захисників та Захисниць
Львівська обласна військова адміністрація проводить моніторинг послуг та пільг ветеранам, Захисникам та Захисницям, їх сім’ям та родинам загиблих і безвісти зниклих на Львівщині для створення єдиного аналітичного порталу в межах Концепції підтримки Захисників та Захисниць.
11:04
Львівські гросмейстери відвідали поранених військових
У лікарні святого Пантелеймона у Львові пройшов сеанс одночасноі гри.