Перша “рука Москви” у Львові – Міхаїл Погодін (до початків розтління самосвідомості галицьких українців)

Оцей старець, якого ви бачите на картині, мав би бути розстріляний за вироком усього свідомого українства. Спитаєте за що..? А, за те, що приїхавши до Львова понад півтора століття тому, заповзявся на величезні гроші з російської казни, поширювати тут, серед місцевих русинів, відверто промосковські погляди і організовувати москвофільські товариства.

26.08.2023
Перша “рука Москви” у Львові – Міхаїл Погодін  (до початків розтління самосвідомості галицьких українців)
Це - копія першої сторінки москвофільської газети "Галицкая Русь" від 13 січня 1893 року, яка виходила у Львові

Так, звичайно, Міхаїл Погодін як високофаховий історик, вмів і промовляти, і аргументувати перед присутніми те, у що сам щиро вірив. А, вірив він у те, що галицьким русинам-українцям на роду написано бути навіки-вічні “с матушкой россией”. І, щоби доказати свою правоту, вміло маніпулював відомостями із давніх манускриптів.

Хоча, фаховості і таланту Міхаїлу Погодіну було не позичати (наприклад, він був професором Московського університету і академіком Петербурзької академії наук із 1841 року), однак ворогом для українства, він був однозначно. За його уявленнями, доля Малоросії, як і її складової Галичини – бути однією з губерній російського царату.

Фактично, Міхаїл Погодін був першою особою, яка розпочала готувати ґрунт для приходу на теперішні західноукраїнські землі, горезвісного “русского мира”…

P.S.

Особливо цікавою є думка Івана Франка про Міхаїла Погодіна, про якого він писав, що
“…Міхаїл Поґодін був довіреною людиною самого російського царя, розпоряджався величезними коштами. Тричі (1835, 1839-1840 і 1842 роках) відвідав Львів, де заагітував кількох галицьких інтелектуалів, передусім найвидатнішого тоді історика Дениса Зубрицького. Так у Львові виникла аґентурна група з науковців, журналістів, письменників, до якої входили А.Петрушевич, М.Малиновський, М.Куземський, Я.Головацький, С.Шехович, Б.Дідицький та ін. М.Поґодін налагодив перші «концесії» в розбудову засобів і впливів галицьких москвофілів”.

P.P.S.

Змія, пригріта грудях: галицьке москвофільство

Нині, от, подумалося: серед російських військ з якими сьогодні героїчно бореться Україна, воює чимало тих, кого б ми мали підстави зараховувати до “етнічних українців” – здебільшого нащадків тих, хто виїхав свого часу на газо-і нафторозробки до Тюмені чи Західного Сибіру.

Менша ж частина тих наших однокровних ворогів у РФ, є, мабуть нащадками депортованих, із Галичини, українців у часи сталінського терору. Тому, не лише на гроші лакомилися українці від’їжджаючи з рідної Неньки у ті тайожні мордори.

Якщо ж взяти, для прикладу, нашу Галичину років 100-150 тому то побачимо, що “русскій мір” готував тут ґрунт для себе ще відтоді…

Десь із середини ХІХ століття у Львові значна частина протоукраїнства в особі русинів, ніби раптово почала усвідомлювати себе приналежними до “великой русской культуры” (пізніше їх назвуть москвофілами).

Москвофіли були доволі цікаві у побуті і щоденному житті: не відкидали європейські цінності і шляхетність, по своїх домах розмовляли майже виключно польською, хоча освіту вели “наречієм” а, крім того, жоден з тих львівських москвофілів не був православним. До українства, львів’яни-москвофіли, як зрештою і всюди по Галичині, ставилися винятково вороже (і то – від самого початку) і по своїх домах замість бюстів Шевченка, мали погруддя Пушкіна.

Більше того, оту свою залюбленість у “русский мир”, частина галицьких русинів декларувала і на своїх громадських будівлях.

Одній частині русинів йшлося лише про підкреслення свого природного руського походження та щоби якось себе виокремлювати у тому багатоетнічному морі довкола і плекати власну культуру. І, прикладом того є фасад Народного Дому в Стрию з розлогим багатометровим написом: “рускому народови”, який існує до сьогодні.

Натомість, друга частина галицьких русинів, яка була інфікована москвофільством і наскрізь просякнута великодержавною імперськістю сусіднього народу, де могла, там і пропагувала оту свою триколорну орієнтацію. Пам’яткою цієї змосковленої групи львівських русинів є будинок по вул.Лисенка у Львові з існуючим донині написом на фасаді: “Бурса Института “Народный Домь”.

… Хто б міг подумати тоді, отого далекого січневого ранку 1901 року (у перший день нового століття (!) коли урочисто відкривали безсумнівно потрібний в Стрию й усій Галичині, Народний Дім), що через сто двадцять років напис на його фасаді: “рускому народови” викликатиме в українців лють і відразу до всього, що бодай якимось чином пов’язане зі словом росія…

Це – копія першої сторінки москвофільської газети “Галицкая Русь” від 13 січня 1893 року, яка виходила у Львові

Автор: Микола Бандрівський

Джерело

 

Коментарі

11:32
Представник омбудсмена прийде на засідання комісії УАФ щодо можливого насилля Олександра Шевченка проти фінансового директора Євгенії Сагайдак
В Українській асоціації футболу створили цілу комісію щодо конфлікту між поважним Паном зі Львова віце-президентом УАФ, голови Львівської асоціації футболу Олександром Шевченком та фінансовою директоркою Євгенією Сагайдак.
11:32
П’ятикласник зі Львівщини жонглює м’ячем 9 тисяч разів
Андрій Панів з села Мальчиці Івано-Франківської ТГ на Львівщині віртуозно володіє м'ячем.
11:34
У омбудсмена України вимагають у Шевченка вжити заходів щодо Шевченка
Керівнику українського футболу не вдасться відмовчатися за дії своєї команди.
12:08
Традиції «аварійності» львівського мера. Продовження
В попередній статті нами була вибірково і як наглядний приклад розкрита історія «успіху» співпраці представників однієї сім’ї – сім’ї Новосад і пов’язаних з ними юридичних та фізичних осіб з структурами, підконтрольними Львівській міській раді, у сфері закупівель бюджетним коштом різноманітних «аварійних» послуг та робіт.