Говоримо про говірки: Галичина

Наддністрянський діалектний ареал відзначається величезними розмаїттям.

12.06.2023
Говоримо про говірки: Галичина

Для прикладу зупинимося в історичному серці Галичини – поблизу міста Галича. Уявімо, що десь у Блюдниках чи навколишніх селах, нам вдалося підслухати такий діалог.

– Слава Ісусу Христу, Стефку!

– Йой… Хто то є? Ади, то ти, Марусю… Слава навіки Богу.

– Нім ти ту спȏв був на лȏвці, виділа-м, твої курєта вже до ріки біжут. А там їх пес може злапАти… Або ті Петрови діти – хіба вони мало всего закрали по людєх?…

– Та де! В него ту нині немає дітêй! Його цьоці взєла їх до міста… А мої курєта й качєта тово – всі в шопі, сплєт…

– І когут твій спит? А то в бульбі хто гребе сі?

– То то не мій, то когут тотого Василє, шо через дорогу хату купив, а він, як з конє впȏв був у неділю, то не дИви сі за господаркоў. Його кури, пацєта, телє неприпнуте – ходєт, де видєт…

– То він жінку має – тота груба й ґємбата, і довга на твар… Як вона сі зве?

– Христі зве сі… Та вона така гнила – цілий дêнь сидит у тому інтернетови. Не знаю, як він там жиє з неў … Я в то сі не вмішєю.

– А шо ти такий капАрний стȏв? Тото всьо у дворі валєє сі, і в хату не пробереш сі. Най твої діти ту просунут троха. Хіба як твоя Світлана втІкла, то вже всьо, житє сі скінчєло? Нема єнших? Ади сі подивлю, шо в тебе в хаті роби сі? Йой, який ту сопух! Котєчи щині так смердєт, шо очі вилазєт…

– Але моя кітка надвір ходит!

– А коло п’єца то шо є? Місєчки! Зле сі справує твоя кітка!.. А шо ти ту їш? ВарИш чи печеш собі шось?

– Печи я не годен… Але їду маю – вистарчєє…

– Ади, я напечу тобі пляцків з бульби тертоў, принЕсу засипаноў капусти, мід, пироги, яфени – вуйко Місько з горів привіз…

– Йой, то шо, весілЄ будемо гулєли – стіки їди? Кажу, я маю горєче: нині зварив собі зупи…

– А чого вона так пахне нефайно? Шо ти в той банєк поставив – ото пливає?

– Та то мнєсо й голубінкИ – учера на гриби ходив… Пішов попри ріку аж за гору. Нови мешти вбрȏв був, а вони гризут… Вертȏв сі «пижиком» – від сАмого Галичє.

– Йой, бідосі… Ади, які ту маєш порохИ на креденсі… Дай-но якусь стирку, я ти’ попрятую.

– Світлано, маєш свою господарку – там і ґаздуй!

– Яка я тобі Світлана?! Всьо твоя жінка ти’ сі снит!

– Йой, вибачєй, Марусю…

– То й сиди си’ у своїх порохах і місєчках… А я піду геть – мене мій Івась нині чекає!

Як бачимо, особливостей у цій говірці безліч, тому спробую виділити лише найхарактерніші.

У фонетиці спостерігаємо чимало тих самих явищ, що й у волинських говірках, тому не буду їх повторювати.

Маємо помірне «укання» – коли ненаголошене «о» прямує до «у»: нǒга, кǒзарі (підосиковики), пирǒги, чǒго.

«И» під наголосом вимовляється широко й тяжіє до «е»: ходиᵉти, сиᵉній, тиᵉхо.

Звукосполучення «ав» у кінці складу сприймається як цілісний дифтонг і вимовляється «ов»: казȏв, брȏв, лȏвка, мȏвпа, прȏвдивий, понаписувȏв.

Тож слова крав і кров звучать однаково – кров; так само: знав і знов – знов, мав і мов – мов.

Закінчення -ей після зубних приголосних вимовляється закрито – êй: дітêй, людêй.

Голосні «а», «я» після м’яких приголосних та шиплячих, особливо під наголосом, можуть вимовлятися як «є»: сєдь (сядь) уклєкнути (уклякнути – стати навколішки), вибачєй, сидєт (сидять), кУрєта (курчата), кАчєта (каченята), пацєта (поросята), мнєсо, лежєт (лежать), з Галичє (з Галича), у Василє, з конє, вмішєти сі (вмішуватися).

Ненаголошене «я», особливо в кінці слова у назвах істот першої відміни, звучить як «і»: цьоці Христі (тітка Христя), файна ґаздині, наша бабці, хитра лисиці, молода красуні, твоя сеструні, а також зимна пивниці, глибока кирниці.

Тому бачимо збіги деяких граматичних форм – називного та родового відмінка однини та називного відмінка множини.

Займенник «ся» у нашій говірці має форму «сі» (миє сі, пише сі, нагрів сі). «Собі» й «тобі» можуть скорчуватися до ти’, си’.

Після шиплячих і м’яких приголосних подекуди замість «о» маємо давнє «е»: учера, шестий, у него.

Дієслова третьої особи множини та другої дієвідміни однини теперішнього й майбутнього часу закінчуються на твердий «т»: їдєт, біжут, сплєт (сплять), сидит, підут, зачинєт. З займенником «сі» в позиції після дієслова звук «т» не вимовляється: дИви сі, ходи сі, моли сі. Але сі дИвит, сі ходит, сі молит.

Дієслова на кшталт пекти, текти, сікти мають архаїчні форми: печи, течи, січи.

Часто використовується давноминулий час: ходив був, взєв був; також передмайбутній час: буду писȏв, будемо гулєли, будеш ходив, будут сі мили.

Іменники першої відміни та прикметники жіночого роду в орудному відмінку мають закінчення -оў -еў: за гороў, над хатоў, великоў шуфльоў (великою лопатою), з неў (з нею).

Іменники першої відміни множини в родовому відмінку можуть отримувати закінчення -ів: гОрів, хатів, кирниців.

Напевне, не всі діалектні слова в нашому діалозі зрозумілі, тому розшифрую їх:

Нім – поки (нім ти спȏв – поки ти спав).

ЗлапАти – піймати.

Закрасти – украсти.

Шопа – курник.

Господарка – господарство.

Ґємбатий – губатий.

Грубий – товстий.

Довгий на твар – довгообразий.

Гнилий (увага!) – ледачий, вайлуватий.

Капарний – неохайний, брудний.

Просунути – поскладати, прибрати.

Єнший – інший.

Сопух – тяжкий дух, сморід,

Щині – сеча.

Кітка – кішка.

П’єц – пічка.

Справувати сі – поводитися певним чином.

Місєчки – мишачий послід.

Пляцки з бульби тертоў – деруни.

Пироги – вареники.

Яфени – чорниці.

Капуста засипана – назва місцевої страви.

ВесілЄ – весілля.

Зупа – суп.

Банєк – каструля.

ГолубінкИ – сироїжки.

Ставити – класти або власне ставити.

Мешти – черевики; мешти гризут – черевики тиснуть.

«Пижик» – маршрутка.

ПорохИ – пил.

Креденс – мисник.

Стирка – ганчірка.

Попрятувати – прибрати.

І насамкінець – загальне застереження. Нефахівці подекуди вважають, що галицький говір – це така собі суміш української та польської мов, так само як поліський – суміш української та білоруської.

Насправді це зовсім не так. Говірки, особливо периферійні, фіксують давні стани мови та її діалектів, і вплив сусідніх мов часто дуже перебільшується.

Записи інших діалектів легко знайти на моїй сторінці у Фейсбуці.

До наступної говірки.

Володимир Ільченко, журналіст

Джерело

Коментарі

11:28
Львів’яни збирають дрони у домашніх умовах
Для досягнення перемоги одним з найбільш пріоритетних напрямків у військовій сфері визначено виробництво дронів. Саме вони дозволять вести ефективний спротив переважаючій чисельно армії орків.
13:04
У Львові відбувся черговий мітинг біля мерії, де прозвучали звинувачення проти Садового і його дружини
Суботнього ранку, під стінами міської Ратуші, вкотре зібрались активісти, які вимагають збільшення фінансування війська з міського бюджету. Попри всі очікування, влада міста вчергове відмовилась йти на діалог задля вирішення даного питання.
14:36
На Львівщині впровадять єдиний аналітичний портал послуг та пільг для Захисників та Захисниць
Львівська обласна військова адміністрація проводить моніторинг послуг та пільг ветеранам, Захисникам та Захисницям, їх сім’ям та родинам загиблих і безвісти зниклих на Львівщині для створення єдиного аналітичного порталу в межах Концепції підтримки Захисників та Захисниць.
11:04
Львівські гросмейстери відвідали поранених військових
У лікарні святого Пантелеймона у Львові пройшов сеанс одночасноі гри.