Андрій Опанасюк успішний вінницький підприємець, волонтер і благодійник. Під час повномасштабної війни він дещо переформатував власну справу, усе для того, щоб активно волонтерити. Андрій Опанасюк переконаний, що кожен має робити усе необхідне, аби допомогти нашим воїнам. Неодноразово в інтерв’ю Андрій Опанасюк наголошував, що спершу треба інвестувати у військо, а потім займатися підприємництвом.
«Коли в країні війна, то мають всі бути залучені. Незалежно від того чи ти в тилу, чи на фронті», — стверджує Андрій Опанасюк.
Про перші тижні війни
Відверто кажучи, я до кінця не вірив, що в Україні буде війна, хоча мене попереджали. Коли трапилося повномасштабне вторгнення, то здавалося, що за кілька тижнів все закінчиться, а пізніше стало зрозуміло, що ця війна — надовго. Стояти осторонь я просто не міг, тому почав активно волонтерити. На початку, ще все не було налагоджено. Ми закуповували автівки, ще до кінця не було зрозуміло, як їх правильно розмитнювати. Тепер все стало зрозуміліше, знайшли людей за кордоном, які нам знаходили необхідні автівки, і ми їх відправляли на фронт.
Про налагодження виробництва
Ми мали гроші на бронежилети, але купити найкращі ми не змогли, бо була велика черга і знайти їх просто неможливо. А брати, до прикладу, бронежилет третього класу, нам совість не дозволяла, адже вони не захищали воїнів. А ризикувати чиїмось життям просто неприпустимо.
Було багато запитів від воїнів на розгрузки. Щоб довго не шукати, ми організували процес виробництва. У мене раніше був такий підприємницький досвід: до одеського порту нам кораблями доставляли текстиль з Китаю та Пакистану. Тому старі контакти постачальників у мене залишилися. Я звернувся до них, і через якийсь час отримали якісну тканину. Ми мали партнерів, які нам робили послуги по пошиттю розгрузок і, відповідно, запустили процес виробництва на постійній основі. А потім пішла ланцюгова реакція: воїни один одному розповідали, звідки у них розгрузки, і так ми почали надавати адресну допомогу, не персонально, а виконували кілька запитів одночасно.
Про картину
Ви знаєте, що ви можете допомогти війську навіть своїм хобі. Так-так саме хобі. У мене вдома на почесному місці висить картина янгола, вишита бісером. Це ручна робота однієї майстрині. Вона хотіла бути корисною, і допомогти воїнам, тому вишила цю картину. Її виставили одним із лотів на аукціоні. Саме там я її придбав за 60 тисяч гривень, а виручені кошти пішли на добру справу. До речі, в цієї картини дуже гарна назва «Янгол любові». Тому, напевно, вона така особлива. Велика шана цій майстрині. Я переконаний, що кожен може допомогти фронту тим, що найкраще йому вдається.
Я знаю людей, які не мають фінансової можливості допомогти, але вони мають технічні навички та ремонтують дрони, автомобілі для бійців. Я рахую це дуже класним кейсом, не кожен може воювати на фронті, але в тилу допомагає закривати якісь інші потреби на фронті.
Про перемогу
Підприємцями потрібно далі працювати та не зупинятися. Єдине, чого зараз домагається ворог, щоб ми опустили руки й зневірилися. Цього в жодному разі не можна робити, треба працювати, розвиватися, переформатовувати власну справу до сьогоднішніх реалій, бо кожен з нас по-своєму перемагає в цій війні. Я за цей час багато разів пересвідчився, що наша нація незламна, ми обовʼязково переможемо!
Коментарі