Ці бійці побували у пекельних сутичках під Бахмутом, і не лише. Перед їхніми очима ще довго стоятимуть жахливі картини втрати друзів і зруйнованих міст та сіл. Ці чоловіки можуть годинами розповідають про пережите. Але вони не зневірилися і не опустили руки. І зараз задоволені тим, що можуть бути корисними державі на службі в ТЦК.
Колишній десантник Львівської 80 ОДШБ Ігор Зобків родом з Одещини, та зараз проживає в Бориславі. Ігор каже, що хоче бути ще потрібним Україні і демонструє, як добре навчився ходити на протезах, може навіть бігати. Все ж для окопів це не годиться, бо там потрібні здорові ноги.
Зі шкільних літ Ігор Зобків хотів бути армійцем. І саме десантником, представником елітного роду військ. Мрія здійснилася. Війна поводила його обпаленими дорогами півдня. Їхня БТР підірвалася на протитанковій ворожій міні. У лікарні Вознесенська Ігор прийшов до тями й зрозумів, що без лівої ноги, а права завмирає. Згодом її також позбувся нижче коліна. В Одесі рятували очі, та в одному таки залишився осколок. На те око практично не бачить. Медики зробили чоловіку понад двадцять операцій на обличчі. У Львові припасували досконалі протези. Дорогим для чоловіка є президентська нагорода – орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Іван ЛЕШ служив у 24 бригаді ім. короля Данила Галицького. Через поранення переніс дев’ятнадцять операцій, після яких став інвалідом другої групи.
Подібне можна сказати про його побратимів-добровольців Михайла Ванівського із села Бабина Новокалинівської ТГ, помічником для якого сьогодні є ціпок.
Михайло Папіш – житель з сусіднього села Луки Рудківської ТГ, який під Бахмутом з окопів виносив поранених та якого самого прошили ворожі кулі.
Іван Бай із села Задністряни. З ними у цьому уславленому героїзмом військовому підрозділі ЗСУ воював Олег Овдіюк з Миколаєва. В районі фронтової зони Бахмута він був контужений, вороже залізяччя серйозно зачепило плече.
Бійцеві 80 ОДШБ, самбірчанину Роману Гущину, куля перебила нерв ноги.
Володимир Мирдич, із села Ралівка, і 47 механізованої бригади «Магура», на фронті зазнав вибухово-осколкового поранення правої руки, ноги, черепно-мозкової травми та струсу мозку.
Смерть оминула Михайла Клименка – сержанта 10 гірсько-штурмової бригади. Йому 25 травня виповнювався 51 рік від дня народження, а напередодні – 21 травня потрапив під ворожий обстріл. «Подарунок» росіян – поранення в легені, живіт, ноги. З його тіла медики витягнули сім осколків. Міністр оборони України нагородив медаллю «За поранення (важке)».
У цьому списку штатних військовослужбовців Самбірського РТЦК та СП також присутній Андрій БОЦИК – старший сержант, бойовий медик Самбірської військової частини А-0807. Захищати Україну почав з 2020 року в Луганській і Донецькій областях. Отримав медаль «Учасник бойових дій», береже генеральську грамоту.
Спілкуючись з цими фронтовиками, що продовжують служити в Самбірському РТЦК та СП, можна наслухатися багато чого про реалії російсько-української війни. Але найголовніше – в черговий раз впевнитися, що українці обов’язково переможуть.
Коментарі