Легендарна Степанів, народилася 1892 року у селі Вишнівчик на Перемишлянщині, неподалік Львова. Олена була третьою, найменшою дитиною в родині греко-католицького священника, який, окрім душ пастирства, активно займався питаннями «Просвіти».
Після закінчення семінарії Українського педагогічного товариства, у 1912 році вступила на філософський факультет Львівського університету, де особливо захопилася історією та географією. Водночас Олена Степанів бере активну участь у національному житті – очолює першу жіночу чоту в товаристві «Сокіл», а згодом стає у лави січових стрільців. 1914 року вирушає на фронт як командувач жіночої чоти УСС, ставши таким чином першою в історії жінкою, офіційно зарахованою на військову службу як офіцер.
Олена Степанів буре активну участь у бойових діях, зокрема в оспіваних згодом боях за гору Маківка навесні 1915-го року, після яких отримує звання хорунжого. 29 травня 1915 року під час бою під Лисовичами на Болехівщині потрапила у полон і до квітня 1917-го її утримували в Ташкенті. Після повернення до Львова стала одним з організаторів Листопадового чину, а відтак взяла активну участь в українсько-польській війні. Також працювала пресовим референтом у Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР, і пресовий референт Міністерства закордонних справ УНР у Кам’янці-Подільському.
1919 року з дипломатичною делегацією відбула до Відня, де впродовж трьох років навчалася в університеті й успішно захистила докторську дисертацію. Там же ж у 1920 році вийшла заміж за знаменитого генерал-хорунжого армії УНР Романа Дашкевича. Через шість років у Львові в подружжя народиться син Ярослав, який стане видатним істориком.
Після успіхів у Віденському університеті Олена Степанів таки повертається до Львова, де викладає історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті. Після «золотого вересня» 1939-го року працювала завідувачем сектору економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, науковим співробітником Природничого музею АН УРСР, була доцентом Львівського університету.
20 грудня 1949 року Олену Степанів заарештували й згодом ув’язнили в мордовських таборах. До Львова вона повернулася у 1956 році, бувши звільненою за станом здоров’я. 11 липня 1963 року серце видатної жінки перестало битися. Поховали Олену Степанівну на Личаківському цвинтарі.
У її творчій спадщині – понад сім десятків наукових праць і книжка спогадів «Напередодні великих подій». На честь Олени Степанів названа Львівська українська гуманітарна гімназія, а 20 грудня 2012 року у дворику географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка їй було відкрито меморіальну дошку.
Роман Онишкевич
Коментарі