1) “Договорняк. Наші дали їм відступити, можна було взяти в полон 20000 окупантів\вбити їх, де трофеї і.т.д.”
В ніч остаточної втечі росіян і по правому і по лівому берегу Дніпра майже беззупинно працювала наша артилерія і РСЗО. Повірте накрошили їх достатньо і техніки і живої сили. І до цього теж працювали, і цілевказання було і результати теж.
Всім хто торочить про “не догнали і не добили” пропоную їхати і доганяти самим по замінованій території власними ніжками.
Тільки в одній з механізованих бригад на Південному напрямку, втрати за пару днів “наступу” – більше десятка солдат та офіцерів через підриви на мінах, фугасах, СВП.
+ окупанти теж накривали наші позиції РСЗО і артою, вони не дебіли, воювати навчились. І с#обуватись на запасні рубежі теж.
Цей наратив спрямований виключно на розкол суспільства, яке зараз знаходиться в стані єдності і на поступову культивацію недовіри до військового та політичного керівництва.
2) Треба сідати і домовлятись з росіянами, вони на це готові і самі пропонують.
Не треба. Треба звільняти території. Ніяких переговорів з росіянами бути не може, якщо це не про полонених, капітуляцію у війні і репарації. Крапка.
Ми уже заплатили надто велику ціну за Мінськи і “формати”.
Вони на це готові зараз бо “получили п#зди” і ймовірно отримають ще більшої. Росіянам треба оперативна пауза як мінімум для перегрупування, або замороження конфлікту на якийсь час (мова може йти про роки) для вирішення власних проблем з армією, економікою, ВПК, міжнародкою і.т.д.
І вони, допускаю, можуть щось запропонувати взамін, скажімо деокупацію окремих територій.
Але це очевидна і страшна пастка, бо росіяни повернуться.
Нападуть ще раз, але будуть готовими і зроблять роботу над помилками.
А чи будемо готові до цього ми – дуже не факт.
Роман Сініцин
Коментарі