Багато з нас знає це місце: не доїжджаючи до Стрия в селі Угерсько ліворуч попри автотрасу є велике озеро. А чи знаєте, звідки воно там взялося..? Хоч воно й не природне, а “рукотворне” однак ніхто це озеро спеціально не викопував. А утворилося воно завдяки одному грандіозному вибуху, який тут стався наприкінці осені 1946 року.
.
А починалася вся ця історія якось сіро і ніби буденно: у 1943 році німецька окупаційна влада на Стрийщині видала дозвіл одній зі своїх нафтогазовидобувних компаній закласти свердловину в Угерську. Роботи на тій свердловині тривали понад рік і німцям залишалося вже зовсім трішки пробурити щоби вийти на отой бажаний газоносний горизонт але… війна закінчилася, німці відступили, а все виробниче обладнання залишили там на місці.
.
Прийшовши на все готове радянська влада тут же прикипіла своїм інтересом до перспективного (щодо газу) Угерська. Однак розроблювана ленінцями у 1945 році угерська свердловина №104 нічого втішного для них не принесла. Тоді, світлі радянські голови із Дашавської газової контори вирішили повернутися на бурову №105 яку почали розробляти ще німці. І – о чудо! – одразу з’явилися перші ознаки того, що газ тут все-таки є.
Бурова вишка на фоні заходу сонця
…Вже згодом сидячи у кабінеті слідчого МГБ по Львівській області, керівник тієї горезвісної свердловини №105 казав, що вони не порушували жодну з інструкцій і в їх роботі взагалі не було ніяких технологічних ускладнень. Але… не було до того моменту, поки глибина пробурюваної свердловини не досягла проєктної відмітки у 1100 метрів. А от тоді…
.
… Це сталося близько опівночі четвертого листопада 1946 року. При підйомі бурильних труб (з метою заміни вже зношеного бурового долота) у свердловину чомусь не налили глинистий розчин щоби стабілізувати у ній тиск і зменшити тертя витягуваних труб. А оскільки бурові насоси у той момент були відключені то тим самим зменшився тиск на газоносний пласт там внизу і… за якусь секунду сталося непоправне: газ із шаленою швидкістю невідомо із яких глибин “вистрілив” у небо глиною, камінням і рештками бурових труб із свердловини. В результаті над буровою утворився газовий фонтан висотою тридцять метрів. І отой стовп газу зі страшною силою – зі свистом і шумом – виносив з-під землі породу, каміння, пісок, болото. А ще отой постійний глухий гул який чувся з-під землі…
На малюнку – художнє відтворення двох людських постатей і бурової вишки
А за кілька годин і стався отой злощасний вибух, в результаті якого на місці бурової… утворився кратер діаметром до 155 метрів і глибиною до сорока метрів. Припускають що у той момент котрийсь із каменів – який виштовхуваний газом вилітав із свердловини – чиркнув своїм боком об інший схожий камінець, викресавши тим самим на якусь долю секунди одну-єдину іскру і… Одним словом, вибух стався такої сили що уся та бурова разом з довколишньою землею у радіусі понад сімдесят метрів довкола свердловини злетіла у повітря, утворивши на тому місці вирву глибиною 40 метрів, яка почала заповнюватися водою…
.
За словами угерських старожилів у всіх хатах у ту ж секунду ударною хвилею повибивало вікна а на місці свердловини запалав синім полум’ям гігантський (тридцятиметрової висоти) стовп газу, горіння якого було видно аж зі Львова.
.
Як пише у своїх спогадах очевидець тих подій інженер-технолог із газодобування Григорій Ступницький-Лисий:
.
“…з кожним днем газовий факел збільшувався і збільшувався, викиди землі, піску, каміння посилювались… Горівший газ створював навколо високу температуру. Почались заходи з ліквідації відкритого газового фонтану… Привезли сотні німецьких полонених. Саме вони почали займатись ліквідацією цього газового фонтану, розказували, що серед них виявились фахівці в цій справі. Почали будувати дерев’яні жолоби від річки Стрий до палаючого газового факела, для того, щоб насоси накачували воду у жолоба по яких вода мала текти до полум’я. Довжина жолобів складала від п’яти до шести кілометрів. І коли вода доходила до полум’я, випаровувалась у пару. Ефекту ніякого. Задум не вдався. Після того невдалого задуму, німецькі фахівці змонтували буквально поряд буровий станок, і почали бурити похилу свердловину, щоб добуритись до місця продуктивного газового горизонту. Коли пробурили дві свердловини газ пішов по пробурених свердловинах, газовий факел потух. Вода заповнила утворений котлован, прикривши все бурове обладнання. Газ горів рівно один рік…”
.
Отож, їдучи у своїх справах через Угерсько все собі можемо пригадати що отут майже вісімдесят років тому сталася одна з найбільших катастроф у газодобуванні радянського союзу. І про цю трагедію – у колах нефахівців – не прийнято було навіть й згадувати…
Світлина озера в Угерсько біля Стрия: на місці техногенної катастрофи в Угерську “… щодня згорало майже 10 млн кубометрів газу — це дорівнює дводенним витратам газу на побутові потреби в усій Львівській області. Поки пожежу вдалося загасити, вигоріло близько 10% від усього об’єму газу в покладі. Подальше заповнення вирви водою призвело до утворення абсолютно круглого озера…”
І на закінчення: здається, що техногенні катастрофи які в минулому відбувалися в Галичині, нас нічого так і не навчили. Бо і сьогодні місцева й обласна влади при мовчазному потуранні Києва – заворожені байками про нечувані прибутки (і особисте збагачення ?) – й надалі норовлять стати на ті самі граблі і погоджують на території Галичини дуже сумнівні й вкрай небезпечні проєкти…
Микола Бандрівський
Коментарі