В археологів ставлення до вина все було якимсь особливим. Не скажу, що вони перетворили оте винопиття на якийсь ритуал, але щось незвичне, чи особливо вартісне у тому всьому (хоча б з огляду на давні експедиційні традиції і досвід попередників) все ж таки, присутнє. Бувають моменти, коли деякі з цих дослідників старовини, змушені ставитися до вина не лише як до звеселяючого трунку, а як до… об’єкту досліджень.
.
От, приміром, вас ніколи не цікавило: коли у Галичині наш далекий предок вперше пригубив оцей ігристий, ні з чим незрівнянний, нектар..? А, коли це відбулося? А, ким були ті “давні галичани”, яким вперше замакітрилося у голові від спожитого вина? А, що було потім..? І, отаких питань – безліч, але всі вони так і залишаться лише у сфері здогадів і припущень, бо наука має справу не з ефемерними мареннями, а з конкретикою – курганами, похованнями, знахідками та ін.
.
Роками проводячи археологічні розкопки на Тернопільщині я й не сподівався, що колись примхлива випадковість таки виведе мене на стежку вивчення першопочатків використання вина на наших землях.
.
А, почалося все з того, що розкопуючи курган ранньоскіфського часу біля села Швайківці поблизу Чорткова на Тернопільщині (див. світлини розкопу), який був відкритий тернополянином Василем Ільчишином кількома роками раніше, наша експедиція розкопала неочікувано багату і непограбовану усипальницю початку “ранньоскіфського” часу, яка відноситься до другої половини 7 століття до нар. Хр. Археологічні розкопки проводила експедиція відділу археології Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України.
Загальний вигляд на розкоп усипальниці біля Швайківець біля Чорткова на Тернопільщині
(розкопки д.і.н. Миколи Бандрівського)
Саме тут, під завалом кам’яного склепіння, яке, обвалившись, на довгі століття «накрило» собою безцінні археологічні раритети (12-ть посудин, в т.ч. бронзовий казан, захисні залізні обладунки – два цілих панцири лускатого типу і частини від іншого, бойові сокири, навершя піхов акінака, кістяний гребінь у зооморфному стилі та ін.) в куті приміщення, серед акуратно розставленого посуду, було знайдено найдавніше на території України, бронзове ситечко. Останнє було вкладене в одну з мисок поруч з казаном, отож збереглось у доволі хорошому стані.
Бронзове ситечко для відціджування вина з розкопок усипальниці другої половини 7 ст. до нар. Хр. біля села Швайківці поблизу Чорткова на Тернопільщині.
Ситечко виставлене в експозиції Львівського музею історії релігії
(розкопки д.і.н.Миколи Бандрівського)
Дві залізні бойові сокири з розкопок усипальниці другої половини 7 ст. до нар. Хр. біля села Швайківці поблизу Чорткова на Тернопільщині. Обидві сокири виставлені в експозиції Львівського музею історії релігії. (розкопки д.і.н.Миколи Бандрівського)
Бронзові ситечка, як відомо, ще за античних часів були необхідним атрибутом при кожному застіллі чи при виконанні якихось ритуальних священнодійств. Тоді було прийнято, що вино не зразу розливали з амфори у чаші, а проціджували, щоби воно очистилося від домішок і спецій.
.
Ситечко зі Швайківець діаметром 19,03 см, має денце, вкрите густою мережею маленьких дірочок, які рядами опускаються до дна. Верхня частина посудинки прикрашена пуансонним орнаментом і низкою «перлинок», які витиснуті зі середини. Окрім того, кожна така «перлинка» має ще пуансонний кружечок довкола, який переходить у мотив «біжучої хвилі». Ця частина декору виконана у надзвичайно делікатний і мініатюрний спосіб. Аналогії цьому ситечку зі Швайківець відсутні в культурах доби раннього заліза України (звісно, ситечки для відціджування вина тут зустрічаються, але вони – імпортовані, здебільшого, з Етрурії і датуються дещо пізнішим часом (див.: Билимович З. Этрусские бронзовые ситечки, найденные в Северном Причерноморье).
На світлині – початковий етап розчистки бронзового ситечка для відціджування вина, двовухого казана на високій пустотілій ніжці та набору керамічного посуду з розкопок усипальниці другої половини 7 ст. до нар. Хр. біля села Швайківці поблизу Чорткова на Тернопільщині
(розкопки д.і.н.Миколи Бандрівського)
З огляду на те, що майже аналогічні за формою і орнаментацією бронзові тонкостінні чаші (схожі за формою до ситечка зі Швайківець) широко побутували в Центральній Європі, зокрема на Апеннінах, в періоді НаВ3 (приблизно Х-ІХ ст. до нар. Хр.) то можна припустити, що одну з таких ранніх, за часом виготовлення, бронзових чаш й було перероблено на ситечко. Хоча, можливим є й інший варіант, згідно з яким це ситечко було виготовлене ще задовго (близько двох століть) до появи розкопаної усипальниці у Швайківцях і в другій половині VII століття до нар. Хр., лише повторно використовувалося.
.
Тепер, про найцікавіше: яким чином могли використовувати ситечко зі Швайківець близько 2700 років тому? Великий набір посуду розчищений в цьому об’єкті – аж дванадцять посудин (бронзові казан і ситечко, а також керамічні – одна чорнолискована корчага, два горщика, п’ять мисок і два кухлі), дають підстави для припущення, що увесь цей набір не просто був випадково розкладений в одному місці, а спеціально підібраний для виконання якогось одного ритуально-обрядового дійства.
Бронзовий казан з розкопок усипальниці другої половини 7 ст. до нар. Хр. біля села Швайківці поблизу Чорткова на Тернопільщині. Казан виставлений в експозиції Львівського музею історії релігії
(розкопки д.і.н.Миколи Бандрівського)
По-перше, з огляду на те, що в цьому комплексі зустрінуто лише дві бронзові посудини – казан і ситечко, то можемо припустити, про існування якогось зв’язку між ними в процесі їхнього використання.
Загальний вигляд на розкоп усипальниці біля Швайківець біля Чорткова на Тернопільщині
(розкопки д.і.н. Миколи Бандрівського)
По-друге, з огляду на те, що зовнішні стінки казана у нижній половині висоти вкриті товстим шаром кіптяви і гарі, то очевидно, що в ньому щось тривалий час варили (і, можливо, не один раз) якусь рідину і, не виключено, що на основі вина.
.
По-третє, наявність у швайковецькій усипальниці двох кухлів і аж п’яти мисок, в одну з яких й було вкладено згадане ситечко, наводить на думку, що вино (або напій на його основі) відціджували з казана саме у ці глибокі миски і, можливо, розносили присутнім, на цьому обряді, особам, які вже зачерпували вино своїми чашами. Така думка підтверджується ще й тим спостереженням, що загальний об’єм усіх п’яти згаданих мисок відповідає, в цілому, об’єму казана.
Перший момент, коли бронзовий казан покидає колишню усипальницю, в якій він пролежав близько 2700 років
(на світлині – Микола Бандрівський)
По-четверте, припустивши думку, що до швайковецького казана наливали вино і, зважаючи на те, що на ньому зберігся товстий шар кіптяви, можемо припустити, що в ньому відбувалося приготування якогось ритуально значимого напою. Причому, спосіб, в який це робилося, віддалено нагадує приготування пізнішого і всім нам відомого «гарячого вина». Суть його одержання полягала в тому, що налите в посудину вино нагрівали, не доводячи до кипіння, до 70-80 градусів, додаючи прянощі, мед та ін., періодично помішували, після чого, накривши покришкою, давали відстоятися хвилин сорок-п’ятдесять. Зазвичай, і тоді, і сьогодні для приготування «гарячого вина» використовують немелені прянощі, щоби можна було відцідити напій і він не скрипів на зубах.
.
По-п’яте, наявність серед швайковецького набору посуду двох великих керамічних посудин: чорнолискованої корчаги і горщика, дає підстави припускати, що, приміром, у горщику (який, до речі, за об’ємом майже однаковий з об’ємом казана) міг знаходитися сам запас вина, а в корчазі готували сам напій, домішуючи, можливо, спеції, прянощі чи мед. З огляду на те, що в Античному Світі багато вин, особливо ароматизованих, зберігалося в загуслому вигляді (на зразок в’язкої консистенції або сиропу з великим (до 16-18%) вмістом алкоголю то, з певною долею умовності, можемо припустити наявність подібних процедур і на об’єкті у Швайківцях.
.
Отож, підсумовуючи, можу обережно припустити, що усі ці приготування спеціального напою на основі вина і подальші з ним маніпуляції під час самого обряду (можливо, поминання за усопшим, про які ми можемо лише здогадуватися) свідчать про виключно світоглядно-релігійну складову усього цього дійства. Про жодне світське, розважально-побутове споживання вина, у випадку зі швайковецьким комплексом, мабуть, не йдеться.
.
Взагалі, стародавня культура споживання вина і схожих до нього напоїв, корінним чином відрізнялася від нашого сьогоденного уявлення про ці справи.
.
Наприклад, у Стародавньому Римі, за законом Ромула, чоловікам до 35 років взагалі не дозволялося пити вино (в часи Республіки цей звичай занепав).
.
Ще одне з того законодавства: якщо римлянка допускала до себе п’яного чоловіка, то її закопували живою (!). В Карфагені заборонялося вживати вино в ті дні, коли виконувалися подружні обов’язки. В Стародавній Греції був закон, який забороняв молодятам вживати вино у день весілля.
.
І, навіть у Стародавньому Китаї чоловік лише в 60 років діставав право пити вино, відпускати бороду і користуватися костуром (палицею).
.
Деградація вже в пізніші часи цієї давньої культури споживання вина в значній мірі була спричинена поступом цивілізації, яка, врешті, на думку деяких дослідників й призводила до швидкого занепаду держав і цивілізацій. Наприклад, про незвично велику кількість використання вина свідчать давньоримські документи, в одному з яких йдеться про те, що в таборі легіонерів Віндоланда в Британії на один день розраховувалося 73 модія вина (близько 635 літрів) на 500 чоловік…
.
На сучасній території нашої держави, подібні надмірності в той час спостерігалися, здається, лише в античних містах Українського Причорномор’я. Хоча, торговельні валки з вином в амфорах транспортувалися і на пам’ятки Українського Лісостепу (свідченням чого є численні знахідки тут уламків амфорної тари чи не з усього Східного Середземномор’я), однак, у незрівнянно менших об’ємах, аніж те діялося у причорноморських колоніях.
.
Отож, тішмо себе тим, що саме тут: на північно-західній периферії Скіфського Світу – на теперішньому Галицькому Поділлі, історія донесла до нас першу і безсумнівну пам’ятку використання цього іскристого п’янкого напою нашими далекими попередниками…
Микола Бандрівський
Коментарі