Сьогодні вкотре дав про себе знати один з десятка персонажів польської політики, про яких я згадував минулого тижня у контексті “політичного болота” у Польщі і обіцяв за наявності часу детальніше розповідати про них. Цього разу Пшемислав Чарнек отримав партійне завдання ще більше роздмухати та підкинути дрів у нещодавно розгорівший скандал про вітання у парламенті Канади українського комбатанта 14-ої гренадерської дивізія СС “Галичина” 98-річного Ярослава Гунька під час візиту Володимира Зеленського до Канади. В результаті чого був змушений подати у віставку спікер канадського парламенту. Чарнек просить Польський інститут пам’яті «негайно перевірити документи, чи розшукують Ярослава Гуньку за злочини проти польського народу та поляків єврейського походження» і заявив, що «зробив кроки до можливої його екстрадиції» до Польщі.
Це чергова абсурдація політичного дискурсу та експлуатація діючою владою “українського питання” у виборчих перегонах. По-перше, провладні коментатори на повному серйозі трактують привітання Ярослава Гуньку у парламенті Канади як цілеспрямовану провокацію України проти Польщі (sic!) для загострення зернової кризи у двосторонніх відносинах. По-друге, це частина тривалої цілеспрямованої політики ПіС із шельмування боротьби українців за незалежність у роки Другої світової війни. Для тих хто не знає, це частина історичної політики пам’яті у Польщі, коли негласно польська влада свідомо розмежовує “хороших” у її розумінні українців, петлюрівців (покладає квіти до їх пам’ятників, називає на їхню честь вулиці, говорять про них у позитивному тоні), які брали участь на стороні Польщі у війні проти Совєцького Союзу та помирали за відновлення державності Польщі (“Диво на Віслі”, оборона Замостя, союз Петлюри та Пілсудського тощо) і “поганих” українців, бандерівців, українських націоналістів та загалом усього національно-визвольного руху у роки Другої світової війни (демонізує їх, руйнує їхні пам’ятники, криміналізує, говорить виключно у негативному тоні), які крім протистояння совєтам та нацистам також вели збройну боротьбу проти поляків (Волинська трагедія, друга польсько-українська війна, боротьба на Закерзонні тощо). По-третє, це також спосіб зайвий раз скомпрометувати українців як нациських колаборантів, підсилюючи уявлення багатьох на Заході про українців як закоренілих антисемітів, відвертаючи увагу від себе, адже поляків поряд з українцями стереотипно сприймаються у світі як одних з найбільших антисемітів. Для тих, хто не звертав увагу, то придивіться як правляча партія Польщі використовує окремі елементи єврейської політики історичної пам’яті Голокосту, намагаючись наслідувати її наративи, інститути, практики, семантику тощо для вибудовування образу жертовності поляків, уподібнюючись до євреїв і в такий спосіб також протидіючи антисемітському образ у світі.
Пшемислав Чарнек обіймає пост міністра освіти, проте з таким самим успіхом він міг би бути міністром самоосвіти або міністром ліквідації автономії освіти. Це партійний назначенець, який запам’ятається полякам, як людина, яка руйнувала вищу освіту у Польщі (якщо маєте знайомих, які працюють в польських університетах запитайте у них, як вони оцінюють ситуацію у вишах останніх 5 років), ламала її через коліно під потреби партійної консервативної ідеології ПіС. Крім цього він регулярний фігурант корупційних скандалів, на зразок “Willa+” це використання десятка мільйонів злотих у вигляді грантів для ручних або наближених до влади організацій та проєктів під прикриттям освітньої діяльності. Класичний адміністративний ресурс для потреб партійної пропаганди за бюджетні кошти. Детальніше можна буде почитати у матеріалі в коментарях.
На посаді міністра освіти Чарнек випадкова людина, яка завдячує своєму кар’єрному росту безвідмовною вірністю Ярославу Качинському. У польському політикумі йому відведена роль ручного цербера Качинського, що виконує завдання з озвучення абсурдних заяв, ідей, пропозицій і цькування неугодних для влади опонентів. Раніше на посаді воєводи у Люблинському воєводстві він цькував (кримінальне переслідування) польського історика українського походження Григорія Купріяновича, зіпсувавши йому здоров’я (через що той змушений до сьогодні лікуватись) після його виступу у 2016 році у Сагрині на віче для вшанування українських жертв, замордованих поляками, а також його було позбавлено посади з відділенні Польського інституту пам’яті у Люблині.
Як би лаконічно сказали самі поляки про нього jest po prostu wariatem/
Тарас Радь
Коментарі