Так, з однієї сторони заступник міністра сільського господарства Польщі Міхал Колодзейчак визнав, що українське зерно наразі проходить через Польщу транзитом і не імпортується до країни: “Ні пшениця, ні кукурудза, ні ріпак. Ці продукти тут не залишаються, а відомості про розвантаження українських товарів у Польщі не підтвердились”. Разом з тим він висловив занепокоєність тим, що українська агропродукція витісняє польську на німецькому ринку.
Тож вирішив перевірити чи дійсно так багато Україна експортувала своєї агропродукції в Німеччину. За даними Eurostat за 2023 рік Німеччиною з України було імпортовано пшениці і жита 0,1 млн. т. на 25 млн. євро, а кукурудзи – 0,55 млн.т. на 130 млн. євро. При цьому загальна кількість пшениці та жита, що була експортовано з України до ЄС – 6,1 млн.т. на 1,5 млрд. євро.
Тому очевидно, що в даному випадку є проста маніпуляція з боку польської влади. При цьому, якщо уважно слідкувати за меседжами інших урядовців, то можна чітко зрозуміти для чого це робиться. Так, міністр розвитку та технологій Кшиштоф Гетьман заявив, що «Європейська комісія повинна знайти приблизно 4 мільярди євро, щоб видалити приблизно 20 мільйонів тонн надлишків у всьому ЄС, які знаходяться на складах пшениці, кукурудзи та ріпаку. Оплатити це, оплатити транспортування та експортувати до голодуючої Африки. Тільки так ми можемо врятувати ситуацію».
Тож все ось це потурання з боку польської влади «страйкарям-фермерам» здійснюється з однією метою: за рахунок створення напруженості та проблем Україні (при цьому не лише з пропуском агропродукції) виторгувати від ЄС вигідну для своїх фермерів угоду.
Фактично це підтвердив польський президент Анджей Дуда у своєму інтерв’ю, який заявив: «простіше кажучи, фермери бояться величезного напливу української сільськогосподарської продукції на ринки країн Європейського Союзу. Вони бояться цього. Вони вважають, що це треба контролювати, тому що вони бояться за своє існування. Важко не зрозуміти, що вони бояться за свої засоби до існування. Вони вимагають, щоб Європейський Союз на рівні Брюсселя врегулював це питання». В той же час він висловив позицію, яку дуже важко сприймати українцям: «Якщо є законний протест, цей протест просто толерантно сприймається і захищається. У Польщі функціонують незалежні від польської влади сільськогосподарські профспілки, з якими польська влада, якщо щось йде не так, просто зобов’язана вести переговори. Блокування кордону – це не є рішенням польського уряду, це не рішення жодної польської влади. Це просто рішення ухвалене фермерами, фермерськими організаціями».
Як на мене, то це не дуже переконлива спроба «відмазатись» від страйку, бо ж якщо дійсно польська влада так турбується про дотримання законності, то вже давно б прийняла рішення про розпуск цього страйку. Бо ж згідно з ст.20 Ustawy o zgromadzeniach, збори можуть бути розпущені представником муніципальної влади, якщо їх проведення загрожує життю чи здоров’ю людей або майну у значних розмірах, або порушує положення цього Закону чи кримінального законодавства. Тим більше, що українське підприємство, зерно якого було висипано на дорогу, скерувало відповідне звернення до Gmina Dorohusk з вимогою прийняти таке рішення.
P.S. Нещодавно в українських ЗМІ була поширена інформація, що претензії польських фермерів до України щодо наповнення ринку ЄС нашою пшеницею є не до кінця справедливими, оскільки росія відвантажила в ЄС в 12 раз більше пшениці, ніж Україна. В польському інформаційному полі вказані відомості називали фейковими. Як виявилось позиція Польщі в цьому є обґрунтованою, ба більше навіть український автор першоджерела визнав свою помилку. Так, за інформацією Eurostat за 2023 рік з рф до ЄС експортовано пшениці та жита – 0,8 млн.т. на 274 млн.євро, тобто в 7 раз менше ніж Україна.
Левко Прокіпчук, екс-начальник Львівської митниці ДФС
Коментарі