6 травня в росії підірвали автівку з пропагандистом. Багато українців мемами та фотожабами відреагували на цю подію. Втім, мало хто загадав, як кількома роками раніше в Україні Прилєпіна приймали ледь не хлібом-сіллю. Про це нагадала українська письменниця Оксана Забужко.
“Не вадило би, крім інфотейнменту, ще й трохи притомного розмислу. Наприклад, пригадати, що так колоритно обезножений “пісатєль-ополчєнєц” був у нас в інфополі у 2012-2014 рр. буквально висхідною літературною зіркою (я не перебільшую!), – а впала на нас ця зіронька з неба 2012 р. одразу почесним гостем Львівського Форуму видавців (саме тоді і я про нього вперше почула: “Что у вас там творится?! – кричав мені в Європі один старий, ще радянський еміґрант-дисидент. – Этот мерзавец стал знаменит публикацией “Письма к Сталину”, как вообще можно его приглашать и с ним фотографироваться?!”).
Наші літкритики були послужливо рекламували цю зіроньку з кожної праски аж до самого 2015-го (так!) року: “пісатєль” уже катався по Донбасу з автоматом, а “укрАінскіє СМІ” продовжували друкувати його інтерв’ю на теми “русско-укрАінского діалога” та відгуки на його нову книжку, якою були завалені книгарні по всій Україні (бо видавнича машина має свій запас інерції, а захарушку нам явно розкручували на літературного “альфа-самця №1” з запасом “всерйоз і надовго”, і ті бідолашні вкраїнські літературні пуделі, які мріяли опинитись на його місці, не важачись писнути слова проти, кидались натомість кусати за ноги “клятих феміністок” як головних винуватців своєї недолі, чим теж мимоволі помагали розчистити поле для захарушки…).
Одне слово, то була препотужна кампанія, в якій ТОДІ, насампочатку війни, відрізнити аґентуру від корисних ідіотів було не те що складно, а просто неможливо, та й нІкому було тим займатись. Але – тепер, невже ж нікому з видавничого цеху не кортить пригадати, як саме замовлялась та музика? Чого мовчимо, панове, шослучілось (с)?” – йдеться в дописі письменниці.
Культуролог та колишній офіцер полку “Азов” Юрій Михальчишин також нагадав історію появи Прилєпіна на “Форумі видавців” у Львові у 2008 році.
“Зокрема, у 2008 році в театрі ім. Курбаса було таке: “читання-тандем Захар Прілєпін (росія) та Юрій Іздрик (Україна). Модератор — дехто Стронговський.
Пізніше фігурант набув нового звучання в медоточивих вустах львівських літературних глистів!
“Кулінарний майстер-клас Збагачення української кухні легендарного знавця, одесита Бориса Бурди, зустріч із сатириком і заслуженим ляльководом Віктором Шендеровичем, виступ молодої поетеси Віри Полозкової – vero4ka з Живого журналу і письменника-бунтаря Захара Прилєпіна, і багато-багато іншого”, – описують програму стенду Книги Росії організатори форуму.” Це цитата з програми форуму 2012 року.
Письменник-бунтар, що неясно ?
Далі було таке:
19:30-21:00 Публічна лекція: Захар Прілєпін. «Пострадянська література» Музей історії Релігії – трапезна
Лектор! Про пострадянську муйню якусь. Дуже важливо.
В інтерв’ю “Україні молодій” (5 вересня 2012) президент Форуму Видавців Олександра Коваль радісно повідомила наступне:
“У складі російського літературного десанту будуть Лінор Горалік, Захар Прилєпін, Віктор Шендерович, Віктор Єрофєєв, Олексій Цвєтков та інші.”
Літературний десант! Далі вже гостомельський десант, а как іначє!” – пише Михальчишин.
Коментарі