Заходжу, смердить сечею. Дуже.
Ясно було від кого. Якраз її неадекватний власник верещав і збирався на вихід.
Чи то боялись відкрити вікно, щоб не нариватись на смердюха, чи просто “А чому я?”.
Я схиляюсь до другої версії. Бо кожен другий раз я захожу в транспорт з запертим вікнами і їх відкриваю. Хоча для інтересу спостерігаю і бачу, що не лише мені душно. Інколи не відкриваю вікна і люки протягом певного часу, спостерігаючи, чи може таки хтось. Але ні.
Тому просто єдине питання: чому львіяни часто вважають, що вони такі о@єнні і унікальні, коли стосується питань свободи?
Коли навіть за свободу дихати свіжим повітрям вони чекають крайніх? (Ок, я не узагальнюю, але я про більшість).
П.С. можете ображатися , обзиватися, але досвід еного літа у Львові і запаху сечі, яка досі в мене в носі, бо не вивітрювалачь при закритих вікнах,поки я їх не відкрила, доводить протилежне.
А ще, вчора на Вірменській, де багато літніх столиків, сперечались між собою на парапеті три чувака за 60 – російською. Місцеві бухарі з нащадків “освободітєдєй”.
Вгадайте, чи хтось, крім мене, за 20 хвилин їх російськомовного крику з розбірками зробив їм зауваження, що вони заважають іншим людям відпочивати?
Я чогось не розумію.
Автор: Мар’яна П’єцух
Коментарі