За офіційною інформацією, роком заснування 33-го полку Ляндверу у Стрию вказано 1901 рік, але ювілей чомусь святкували саме 1913 року. Ймовірно тому, що саме у 1903 році в Стрий було перенесено штаб полку.
Казарми полку були розташовані в Шумлявському районі (ймовірно, теперішня вулиця Шумлявська у південному передмісті). Мундири піхотинців були зеленими (“трав’яними”) зі срібними ґудзиками з викарбуваним номером полку “33”. Командиром полку у 1913 році був 60-річний Оскар Заваділ.
“Десять років тому при поповненні збройних сил у Стрию створили 33-й полк Крайової оборони. У ці дні з великою урочистістю полк відсвяткував своє десятиріччя. Донедавна Стрий мав лише один його батальйон, решта були в Самборі.
Тепер, завдяки зусиллям міського голови д-ра Фалька, весь полк розміщується тут, у красивих казармах у Шумлявському районі.
Командиром полку є пан Оскар Заваділ, який користується в Стрию великою симпатією і пошаною в усіх сферах міста. Його стараннями вдалося привести до гармонійного співіснування інтелігенцію міста та офіцерів полку, що зробило ювілейне свято справді загальногромадським святкуванням”, – писало про цю подію видання Nowości Illustrowane.
Одним з офіцерів полку від 1912 року був уродженець Тернопільщини майор Микола Маринович, який після Листопадового чину, від 2 листопада 1918 року був першим українським комендантом Львова.
У 1913 році Маринович у Стрийському полку обіймав посаду командира штабу резервного батальйону. Наступного 1914 року, коли вибухнула Перша світова війна, а Стрийський полк піхоти очолив Людвіг Громатка, Маринович брав участь у боях у Карпатах, за які був неодноразово нагороджений.
Найзапекліші бої з росіянами, в яких відзначився 33-й Стрийський піхотний полк, відбувалися на горі Магурі Маластавській 2 травня 1915 року на Лемківщині (тепер – територія Польщі).
У 1916-му році після важкого поранення Микола Маринович пішов у відставку, дослужившись в австро-угорській армії до звання полковника.
Після Листопадового чину, проголошення ЗУНР і початку українсько-польської війни Микола Маринович брав участь у боях УГА до 1920 року. Після війни був активним в українському національному русі, від 1929 року – військовий радник Організації українських націоналістів.
Під час радянської окупації 1939–1941 років Маринович був активним учасником українського руху опору. Від 1942 року перебував на хуторі Селиська біля Яворова, де був убитий 1944 року радянськими партизанами.
Фото: Nowości Illustrowane та Вікіпедія
Богдан Скаврон
Коментарі