Голосно не смійтесь. А нєєєє! Краще смійтесь, ніж маєте співчувати вчителям. Або ще гірше: нити про складне освітянське життє.
Отже, що в торбах? Оскільки вони не защібаються, то сумками їх не назвеш.
Мені вже написали, що нема слова “защібаються”. От вчительки!
Свій, нормальний за параметрами, ноутбук! Це якщо у вас не вистачає нервів користуватися шкільною технікою. Бо оце шкільне нещастя поки увімкнеться, поки загрузиться, то ти відчуваєш, як воно на те коліщатко на екрані мотає твої нерви, стерзані до нитки. При умові, що вам і таку техніку дають. За що вчителі щиро дякують, хоча у всіх інших країнах нонсанс: щоб вчитель волочив на роботу свою техніку.
Тому українські вчителі купують свою.
Водичка, різні пігулки і засоби гігієни, в тому числі жіночі, бо іноді буває, що комусь, в тому числі дітям, вони знадобляться більше, ніж тобі.
Заряджений телефон. З проплаченим інтернетом. Бо якщо “плужить” шкільний, то швидко з телефона робиш точку доступу і роздаєш сама собі той інтернет на ноут, щоб працювати. Це інноваційний метод – називається педагогіка партнерста в дії або врятуй себе сама, бо “вчителі важливі” (на цих словах вчителі гірко посміхнуться.
Щось добреньке! Якщо не візьмете – не біда. Бо часто нема коли в туалет сходити, не те, що поїсти. Але якщо доведеться йти в боmбосховище, то дужечко треба. Бо можна коліжанкам дати “заспокійливу” цукерку.
А ще вас (якщо ви належите до категорії нормальних вчителів) обов’язково будуть вгощати смаколиками діти, то тре’ навзаєм мати якого логільника добренького.
Зошити. Хочеш чи не хочеш, а вони, падлюки, десь постійно в тій торбі беруться. Зауважте, підручники або в ноуті, або в учительській на столі, або в телефоні, але не в сумці!
Можливо, якісь роздруківки для дітей. Наприклад, величезні букви, щоб із них на дошці зробити слово кохання: а діти на кожну букву будуть шукати слова-асоціації. Але будь готова почути таке! На “Н”: кохання – це нерви, насолода і нагорода. І ще багато перлів.
Якщо ти вчителька літератури, то там ще може опинитися художня книжка. Наприклад, Орвелл “1984”, а це на хвилиночку 300 з ґаком сторінок!!!
Бо вона в тебе списана олівчиком і має купу позначок, а живу книжку ніякими презентаціями не заміниш.
Якщо ти таке наївне, як я, і сподіваєшся, що в підвалі під час тривоги або під час “вікна” (це коли у вчителів нема уроку) зможеш щось прочитати для себе, не для роботи, то в торбі може знайтися ще якась книжка. Наприклад, “Я бачу, вас цікавить пітьма”. А це 645 ст.
Гаманець! Можливо, він пустий в кінці місяця, але най вже буде. Якщо геть пустий, то бабуся казала: поплюй в нього три рази, щоб гроші водилися. Оскільки я не тільки шаную настанови бабусі, а вірю в сучасні забобони, то в мене щасливий долар ще є. Не знаю що, плюваки чи доллар, але працює.
Ще одні колготки! Так, на ногах одні, а в сумці запасні. Іноді ти встаєш зі стільця, а колготки вирішують: такий класний драпатий стілець – візьмемо його з собою! Вчепляться за нього й тримаються до дирки. Або спішиш, бо вчителі завжди спішать, і надто рєзво підтягуєш ті кляті колготки вище пупа, але забуваєш про манікюр, який іноді має функцію дироколу.
А ще колготки – це твій внутрішній психотерапевт. Бо як якась падлюка дістала до печінок, то ти думаєш: от дістану зараз із сумки колготки і придушу тебе ними! А сама посміхаєшся при цьому. Це називається самовладання!!!
Колонка! Заряджена! Бо в деяких авдиторіях нема можливості підключитися до телевізора або мультимедійної дошки, а тобі конче треба дітям щось на уроці показати або хоч дати послухати. Оскільки колонка купувалася для роботи під музику в теплиці, на городі, в квітниках, на кухні, то вона велика. Але тобі вона треба і в школі. Добре, що ми їдемо машиною.
Косметичка! Бо ти маєш підшпаклювати своє обличчя – обличчя сучасної освіти. Іноді малюєшся і думаєш, чи доросла вже до фрази Ранєвської: Що толку – фасад обновиш, а каналізація все одно стара.
Точно ще щось, але вже і так багато тексту. Одне додам. Ще треба брати ліхтарика малюнького, щоб в тій сумці щось знайти.
І парфуми! Улюблені парфуми мають бути завше з тобою!
Чого на обличчі цієї вчительки намальовано ознаки нервового розладу? Бо вона оте все до школи перла, а нічого не зробила, бо тривога, підвали, дітей по домівках розібрали, а ти йдеш додому і думаєш: завтра з пустими руками на роботу піду. Аби мізки не забути, а добре підвішений язик завжди при мені.
Пи.Си. Знаєте, до чого сьогоднішня писанина? До того, що завтра будуть ті самі граблі, тобто торби. Але коли це нас зупиняло?
Пи.Пи.Си. Головне, щоб всі шпаківні/шпаківниці були на своїх місцях. Це я про дерево позаду мене. Але не тільки…
Всім спокійного робочого тижня.
Жиємо це життє.
Забула про кілограмовий пенал з ручками, олівцями, ножицями, коректором, суперклеєм і сухим клеєм, гумкою, точилкою і жменею магнітиків.
Повернулась відредагувати. Якщо хочеш мати таке фото, то спочатку подивися, чи нема навколо людей, а тоді попроси чоловіка сфотати. Бо якщо будуть люди – навряд чи буде фото.
Знов повернулась редагувати. За годину допис має 1000 вподобайок, 120 коментарів, майже 200 репостів і жодного тобі “красуня” в коментарях. А там і колінко видно, і файно кучері розправила, хоч мішки під очима, але ж очі підфарбовані! А компліменти де – я вас питаю???
Найкращий комплімент – репост, а їх вже 620. Це означає, що до ранку буде тисяча репостів. Дякую.
Я знову повернулася редагувати. Зверніть увагу: тисячі коліжанок перечитали вміст моєї сумки і ні одна не побачила, що в ній гребінця нема! А знаєте чого? Бо вам всім, як і мені, нема коли розчісуватись в школі. А учні наші стресостійкі, то вони і нерозчісану впізнають.
Відкрила ФБ. Йосип Драний, Гилько в кедах!!! Та я ж зірка Інтернетааааа! 5 тис 200 репостів!
Матььь! Ти себе недооцінюєш!!!
Вдягай корону і шуруй з торбами на роботу! Дякую за день!
Знову редагую, бо коменти. Один пан дуже проникливо прочитав мою душу на фото і пише в коментах.
“А в очах таке виразне:
– Боже! Чи довго тягти?
Довго! До шістдесяти…”
Леся Сич
Коментарі