Я займаюсь аеророзвідкою 9-й рік. Спершу з 2014 року як доброволець на Донбасі, потім як керівник Центру підтримки аеророзвідки.
Я бачила як зароджувалась галузь, ми готували перші сотні аеророзвідників для фронту, забезпечували тисячами дронів, допомогли відкрити двері держави для багатьох українських виробників.
Я бачила як втрачаються роки часу у сфері підготовки технічної спроможності нашої армії. Як роками не формувалась державна політика в цій галузі, як все витягували на собі волонтери та мотивовані військові.
Мене важко чимось здивувати, але те що я розкажу далі шокує навіть мене.
Ця історія почалась з того, що у вересні ми везли чергову велику партію дронів моделі DJI Mavic 3 для фронту (більш ніж півтисячі). Дрони везли через Польщу, і якщо до цього проблем не було, то цього разу поляки не поспішали оформити вантаж.
Ми поцікавились у колег з інших волонтерських організацій, у всіх виявилась подібна ситуація – польська сторона повільно та неохоче відпускає дрони в Україну, призначаючи додаткові перевірки – на предмет чи не є ці дрони подвійного призначення.
У відповідь ми надали полякам всі необхідні документи, наші юристи ретельно проаналізували польське та європейське законодавство.
“Так, ви праві,” – сказали поляки в неформальній розмові. “Ці дрони і справді не вважаються подвійного призначення. Це цивільні дрони в законодавстві як в США, так і в нас в ЄС. Але є одна проблема – у вас в Україні вони вважаються подвійного призначення. Тому ми вирішили провести додаткові перевірки.”
Тоді я звернулась до голови Державної служби експортного контролю (ДСЕК) Олександра Павліченка з цим питанням: “Чому держава вважає ці дрони подвійного призначення?”.
“Це ніяк не впливає на рішення польської сторони”, – відповів він.
Ми почали розбиратись далі. За цей час ми успішно вирішили питання з польською стороною, але з’явилася нова проблема – щоб роздати 500+ дронів потрібно взяти гарантійні листи від військових частин або ВЦА (військово-цивільних адміністрацій).
Навіть якщо видавати по 5 дронів в кожну військову частину – треба зібрати понад 100 гарантійних листів.
Раніше ми це робили на інерції, волонтери просто бігали, збирали ці листи від командирів, витрачаючи тисячі годин і їхнього і свого часу.
Цього разу ми вирішили попросити ДСЕК привести українське законодавство у відповідність до європейського та зняти всім нам лишню роботу.
А далі почалось взагалі найцікавіше. Ми до десяти разів виходили з Павліченком на робочі дзвінки, де він всіляко переконував нас, що не треба знімати обмеження, бо це ні на що не впливає.
Врешті, на початку листопада ми направили офіційного листа, на який нам дали формальну відписку. Потім запропонували: “А давайте ми дамо вам ліцензію, як Повернись Живим (ПЖ)”.
“Почекайте”, – сказали ми. “По-перше, ПЖ займається не лише цивільними дронами, зрозуміло для чого їм ліцензія спецекспортера. По-друге, справа не в тому щоб дати нам ліцензію і ми замовчимо. Це проблема ВСІХ, волонтерів, тисячі людей забезпечують фронт і тому ми хочемо вирішити питання системно, а не лише для себе.”
Після цього Павліченко сказав що питання розглянуть. Потім знову: “Питання на опрацюванні”.
Минуло ще кілька тижнів, я знову написала в чат: “Будь ласка, допоможіть”.
“Очікуємо, що на цьому тижні отримаємо всі відповіді”, – відповів Олександр.
Минув ще тиждень, і ось моє терпіння завершилось. За ці 10 місяців війни 99% відсотків питань для ЗСУ ми вирішуємо з чиновниками непублічно, всі ж люди, всі розуміють що і для чого ми разом робимо.
Але минуло більше 3-х місяців від нашого усного звернення, і близько 2-х від письмового.
Фактично ДСЕК закрили ринок дронів у воюючій країні. Навіть цивільні дрони можна ввезти лише отримавши від них ліцензію. Або бігаючи марафон в спробі зібрати тисячі гарантійних листів.
За цих кілька місяців мені неодноразово казали: “Не будь наївною, тобі не вдасться нічого змінити. Ці ліцензії продаються за гроші, невже ти не розумієш які там схеми, які кошти крутяться на ліцензуванні, особливо під час війни?”.
Ні, не розумію, мені все ще хочеться вірити що все це не корупція на смертях, а просто прикре непорозуміння.
Що люди, які 10 місяців уповільнювали/блокували дрони для фронту понесуть відповідальність.
Ще раз – і в законодавстві ЄС, і в США це цивільні дрони, звичайна іграшка, яку батьки купують підліткам в подарунок на день народження. Не потрібно ніяких додаткових дозволів.
І лише в Україні тисячі волонтерів бігають по військовим, відволікають тисячі командирів на паперові дозволи – гарантійні листи, щоб провезти ці дрони в Україну.
На цих Мавіках тримається вся перша лінія фронту, через їхню відсутність, затримки з перевезенням гинуть тисячі солдатів.
Звісно ніхто не може надати точні дані скільки людей було вбито і поранено через те, що дрони не надійшли вчасно. Однак лише за останній місяць ми отримали десятки повідомлень про те, що через відсутність “очей в небі” загинули та отримали поранення бійці чисельністю від відділення до роти. Навіть якщо калькулювати по найменшому значенню, мова йде про сотні постраждалих на місяць.
Більша частина з тієї партії в більш ніж пів тисячі дронів досі в Польщі, бійці з-під Бахмутуа, Авдіївки, Вугледара, Мар’їнки обривають нам особисті повідомлення благаючи про дрони, їм треба бачити як “вагнера” прориваються вирізати їх в окопах, як на них налаштовується російська арта.
Ми ходимо і збираємо гарантійні листи.
Завершується 10 місяць повномасштабного вторгнення.
Я знаю, що Олександр навряд піде в окопи Бахмута гинути, як зараз гинуть мої друзі. Я цього і не прошу. Але я вимагаю від Олександра Павліченка виконати свою, оплачену нашими податками, роботу – терміново та невідкладно зняти всі обмеження та відзвітувати суспільству.
Вимагаю:
1) ДСЕК має перестати визнавати ці дрони товаром подвійного призначення (як це є у ЄС та США). Після цього для волонтерів зникне необхідність бігати шукати гарантійні листи.
2) Окремою постановою Кабінету міністрів на час дії військового стану знімається мито і ПДВ на цей товар.
3) Дати оцінку діям людини, яка місяцями уповільнювала процес передачі дронів на фронт.
Дрони зараз необхідні для виживання, так само як броніки, аптечки чи генератори. Це літаючий бінокль, який дає можливість побачити за 5-10 кілометрів колону російських танків, щоб мати час прийняти рішення.
До того часу як росіяни за лічені тижні знову підуть з півночі (хочу помилятися, але на жаль рік тому не помилялась) – треба, щоб в кожному селі, в кожному ДФТГ був свій дрон і можливість передати координату нашій арті.
Таким чином ринок відкриється для всіх, а не лише для тих хто домовився з Державною службою Експортного контролю.
Прикріплюю Відкрите звернення від волонтерів на ДСЕК, яке я написала. Всі охочі волонтери можуть також долучитись і підписати звернення.
Марія Берлінська
Коментарі