У лютому Сергій Юрчак був уже на пенсії, та все ж пішов на фронт добровольцем. І каже, недарма – досвід стався у пригоді. Розповідає, як у лісі недалеко від їхньої позиції помітив військових. І пішов знайомитися, думаючи, що це ЗСУ, пише тсн.
«Вони всі сплять. Я там мат через мат, починаю сваритися, війна йде, а ви спите. А вони в «коконах» всі, спальних мішках. Починають знімати кокони, бачу білі пов’язки і вже російська форма. То в першу секунду в мене ледь сердечко не вискочило», – розповідає чоловік.
Та не розгубився, направив на них автомат і викликав підмогу. І коли та підійшла – п’ять росіян опинилися в полоні без жодного пострілу.
Та не завжди все вдавалося легко, кажуть прикордонники. Теж доброволець, 28-річний Ярослав Блинчук розповідає, як потрапив в оточення. Експедитор в минулому без жодного військового досвіду два тижні просидів з побратимами в лісі. Ані зброю, ані харчі не могли їм підвезти через близькість ворога. «Від нас метрів 50. Ми чули, як вони там хроплять. Ми воювали з бурятами – дикі люди, якщо чесно, їхня поведінка дуже цікава. Своїх навіть добивали, щоб не забирати поранених», – розповідає Ярослав.
З оточення виходили пішки, вижили завдяки кмітливості чи вдачі – гадають і досі. Але точно знають, що далі дякувати треба “Газельці”, яку знайшли обстріляну з усіх боків, та все ж на ходу. «Жодні дверці не відкриваються, залазимо через вікна», – сміється боєць.
Зараз прикордонники відновлюють сили на Львівщині. Але цій ротації, зізнаються, не дуже раді. «Хлопці пішли в контрнаступ, відбивають, і це все «весілля» без нас проходить», – скаржиться Ярослав.
Успіхам побратимів дуже тішаться. І уже чекають на час, коли зможуть знову повернутися на передову.
Коментарі