Коли я говорила раніше, що освіта в Західному світі не демократична, дуже і дуже не демократична, мені ніхто не вірив. На початку в**ни багато хто радів змозі навчатися в школах за кордоном. Сподіваюсь висновки багато хто зробив і оцінив українське освітнє середовище попри всі його недоліки.
В Європі, як і в Британії, суспільство дуже і дуже сильно поділяється на прошарки. І це в першу чергу відображається на навчанні.
Так, є школи з виключним рівнем освіти, ті ідеальні і елітарні, до яких ми хочемо доторкнутися. Але вони не для всіх! І тим більше не для переселенців. Вони коштують багато і відбір в них певний. Я готую дітей до вступу до таких шкіл. Якщо навіть є гроші на освіту там, то ще треба пройти тестування і серйозний відбір. Щоб отримати той самий шанс на дійсно найкращу освіту в будь-якій точці світу.
Для всіх інших – тільки сама база. Писати-читати-технікум.
В цьому питанні, вважаю, Україна – країна ідеального соціалізму. Тут поки що доступна гарна шкільна освіта в принципі всім – тільки вчись.
Про спортивні школи, школи мистецтв, гуртки, танцювальні колективи, інженерні клуби, тощо – це взагалі мовчу.
Те, що в нас пропонується за смішні гроші на високому і професійному рівні, в розвинутих країнах – елітарне заняття за дуже і дуже великі кошти! Просто ходити 5 разів на тиждень в професійну спортивну школу або школу мистецтв за 20 євро на місяць чисто для себе і свого розвитку – це люксовий пропозеціон. І він можливий у нас. За кордоном, навчальні заклади – своєрідний соціальний фільтр. Ну не треба там всім грати на фортепіано, скрипці, займатися балетом. Як я вже сказала читати-писати-технікум.
Старшокласники зрозуміли, що отримати атестат державної школи в Німеччині, наприклад – це завдання підвищеного рівня складності. Можна просто вийти зі школи з довідкою «прослухав курс». Тому і не кидають українські школи. Плюс не з кожної школи є шлях до університету і до коледжів. Тільки технікум.
Ті, хто міг перевестися в боардингові міжнародні школи, зробив це.
Я,так би мовити, «в прямому ефірі» спостерігала ейфорію і навчальну міграцію на початку з захопленням, а через майже два роки: «напевне ми краще повернемось», «та у нас тут більше Європа», «ми не можемо підтримувати рівень гри на музичному інструменті», «тут немає спортивних шкіл», «ми після цієї школи ні на що не можемо розраховувати», тощо.
Так от моя порада. Не ідеалізуйте. Просто географічне положення школи в Італії, Британії, Німеччині ні про що не каже. Немає там навчання кращого просто за замовчуванням. Є дуже класне, але далеко не всім доступне.
П.С. Вже те, що я дізналась від очевидців. В старші класи дійсно сильних і гарних шкіл за кордоном, переселенців воліють не пускати. Бо знов-таки: соціальний фільтр.
На цей пост мене надихнула Liudmyla Ostapenko, яка просто на 99% описала все те, що я чую декілька разів на тиждень.
Марьяна Калабухова
Коментарі