Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 23 травня.
За матеріалами справи, на початку березня 2018 року, обвинувачений, перебуваючи у Києві, і залучивши двох спільників, організував 23 березня 2018-го приблизно о 14 год теракт на місці паркування туристичних автобусів на перехресті вулиць Кривоноса і Винниченка. А саме підпал за допомогою суміші бензину і мастила пасажирського автобуса із польськими номерами.
Виконавцем став уродженець Вишгорода Київської області. Він нібито вилив суміш на задню ліву пару коліс пасажирського автобуса. А також приклеїв декілька листівок формату А4, розфарбованих чорним та червоним кольорами, щоб виникло враження, що це зробили представники націоналістичних сил. За цю роботу йому пообіцяли подарувати автомобіль «ВАЗ-2105», який спершу дали для конспіративного пересування у день скоєння злочину.
Теракт задумувався нібито з метою залякування населення, у першу чергу іноземців, щоб викликати паніку і страх з приводу відвідування України, а також для провокування міжнародного ускладнення у відносинах України та Польщі.
Однак, вважається, що підпал автобуса не набув широкого розголосу. Тому організатор вирішив усе повторити.
31 березня 2018-го виконавець повторно прибув до Львова, але одразу заявив у СБУ про підготовку теракту. Усіх трьох фігурантів затримали.
21 травня 2018-го суд затвердив угоду про визнання винуватості щодо виконавця, який написав заяву в СБУ. Він повністю визнав скоєне за першим епізодом і зобовʼязався співпрацювати у викритті співорганізаторів. За це йому дали 5 років позбавлення волі, звільнивши з іспитовим строком.
У травні цього року цей чоловік дав суду показання проти двох своїх колишніх спільників. Він розповів, хто із них давав йому вказівки. А також пояснив, що підпал спочатку планували на вулиці Стрийській, біля автобусного заводу, але потім передумали, оскільки там було багато людей і обрали місце, де майже нікого не було. Свідок пояснював, що якби його дії мали призвести до людських жертв або руйнувань, він би відмовився щось робити.
Самі обвинувачені свою вину не визнали і відмовилися давати суду будь-які показання. У підсумку суд їх виправдав за відсутності в діях складу злочину. Вирок щодо виконавця, який визнав вину, не мав у цій справі ніякого значення.
По-перше, суд не переконався, що 23 березня 2018-го автобус таки підпалили й він не загорівся з інших причин.
Власник автобуса звертався до станції технічного обслуговування компанії-виробника автобуса Львівської філії ТОВ «Сканія Україна» і просив встановити причину пошкодження. У відповіді компанії йшлося про три найбільш ймовірні версії виникнення горіння: необережне поводження з відкритим вогнем, паління; занесення стороннього джерела запалювання з ознаками спеціальної підготовки події; тепловий прояв електроенергії, в результаті короткого замикання електромережі в моторному відсіку автобуса.
Зі слів паркувальника, сторонніх людей біля автобуса не було, а сам паркувальник не палить.
У відповіді ДСНС вказано, що ймовірною причиною пожежі є коротке замикання електропроводки.
Львівський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС дав висновок, що найбільш ймовірною причиною пожежі в автобусі було внесення стороннього джерела запалювання — відкритого вогню у вигляді полумʼя на деталі автобуса. Щоб зробити такий висновок, експерт дослідив ухвалу суду про призначення пожежно-технічної експертизи й копії матеріалів кримінального провадження в одному томі й пакет із деформованою пластиковою пляшкою з залишками речовини з різким запахом бензину. Автобус, про який підпал якого перевірявся, експерт взагалі не оглядав. Суд відмовився приймати цей висновок експерта як належний та допустимий доказ.
Крім того, в обвинувальному акті написано, що на місці злочину залишали листівки, розфарбовані чорним та червоним кольорами. Але на фото автобуса чи місцевості поблизу не видно подібних листівок. У протоколі огляду зафіксовано, що виявлено лише деформовано пластикову пляшку та більше нічого.
Матеріали негласних слідчих дій не підтверджують організації терористичного акту. Натомість спілкування фігурантів начебто відбувається на теми, що не стосуються кримінального провадження та будь-якого злочину.
На записі з камери відеоспостереження помічено незнайомця з пакетом, який переходив дорогу в напрямку припаркованих автобусів. Приблизно через пʼять хвилин чоловік по пішохідному переходу ішов у зворотному напрямку вже без пакета.
Прокурор наполягав, що на відео зображений виконавець, той самий свідок, який уклав угоду про визнання винуватості. Але одночасно є висновок Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, що на одягу цього чоловіка немає слідів продуктів горіння.
Прокурор чомусь не включив у список свідків водія автобуса і захист про його допит також не клопотав. Хоча це фактично ключовий свідок, який безпосередньо був на місці злочину. Крім того, суд звернув увагу на показання свідка, який сам повідомив, що для злочину підшуковувалося безлюдне місце, а якби його дії мали призвести до людських жертв чи руйнувань, він би взагалі відмовився це робити.
Це повністю суперечить меті, вказаній в обвинувальному акті — створення небезпеки для життя чи здоровʼя людини та заподіяння значної майнової шкоди й залякування населення. Вважається, що терористичний акт вчиняється з метою привернути увагу громадськості до певних поглядів винного та для впливу на рішення чи дії державної влади, обʼєднань громадян і організацій.
Вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості щодо іншого фігуранта, у цій справі не є доказом вини обвинувачених
Суд вирішив, що обвинувачення щодо організації теракту і замаху на теракт було непереконливим, суперечливим та передчасним і ґрунтувалося виключно на припущеннях, а тому підсудних в цій частині слід виправдати.
Одного з обвинувачених визнали винним у незаконному зберіганні пістолетних патронів за місцем проживання. Йому дали 3 роки позбавлення волі умовно. В другого в гаражі знайшли канабіс, але не покарали у звʼязку з закінченням строків давності.
Коментарі