Попри актуальність теми самого Булгакова, тобто його присутності в культурному просторі України, тут йтиметься про інше. А саме, про банки, точніше, про один банк.
На початку далекого 2016 року, після досягнення домовленості про купівлю Укрсоцбанку російським Альфа-банком голова наглядової ради останнього Пьотр Авен відверто зізнався у своїй зневазі до українських громадян:
“Мы будем работать с должниками (Укрсоцбанку – авт.) более агрессивно. Наши отношения с проблемными заемщиками всегда более жесткие, чем у иностранцев. Мы будем их годами преследовать и получать больше. В принципе, мы всегда получали что нужно и в Москве, и здесь”.
Ще раз: “Мы будем их годами преследовать и получать больше”. Як тут не пригадати Шарікова з його котами.
Як бачимо, очільника московського банку зовсім не турбував той факт, що йдеться про громадян незалежної країни, яка за рік до того пережила руйнівну валютну кризу з відповідним впливом на фінансовий стан позичальників.
Слід звернути увагу ще на один показовий момент. Судячи з формулювань, Авен взагалі не вважав Україну незалежною державою (для нього це лише “здесь”), а себе іноземцем щодо українців. Скоріше, господарем.
Але чи можна було очікувати чогось іншого від онука червоного латиського стрільця?..
Національний банк не надав цьому сплеску відвертості жодного значення. Спочатку Валерія Гонтарева повідомила, що НБУ не відносить Альфа-банк до російських, а в жовтні 2016 року регулятор погодив російським олігархам Михайлу Фрідману, Герману Хану, Петру Авену та Олексію Кузьмічову набуття істотної участі в ПАТ “Укрсоцбанк” через компанію ABH HOLDINGS S.A (Люксембург).
Ще через три роки відбулося поглинання: 12 вересня 2019 року НБУ надав дозвіл на реорганізацію шляхом приєднання АТ “Укрсоцбанк” до АТ “Альфа-Банк” за спрощеною процедурою.
На початку 2019 року НБУ відніс Альфа-банк до числа системно важливих банків і підтверджував цей статус кожного наступного року, востаннє – у березні 2022 року.
Окрім того, що до таких банків застосовуються дещо жорсткіші вимоги (зокрема, до розміру капіталу), є ще й іміджевий ефект і сигнал суспільству: ось банки, яким можна довіряти.
Проте, інтереси Альфа-груп в Україні не обмежувались банківським бізнесом. Ще на початку 2000-их росіяни придбали частку мобільного оператора Київстар, а в 2019 році отримали повний контроль над компанією, витиснувши з ринку своїх норвезьких партнерів Telenor.
На початку 2013 року Альфа-груп, придбавши контрольний пакет акцій компанії IDS Borjomi, отримала контроль над виробниками мінеральних вод “Моршинська” та “Миргородська”.
На страховому ринку України Альфа-груп представлена компанією Альфа Страхування (з 2007 року), яка є одним з лідерів ринку добровільного медичного страхування.
Опосередкованим свідченням успішності бізнесу є те, що у 2016 році страхова компанія росіян уклала угоду корпоративного медичного страхування працівників НБУ. Як бачимо, 2016 рік був дуже плідним для Альфа-груп у просуванні своїх інтересів у Нацбанку.
Діяльність Альфа-груп в Україні не обмежувалась суто бізнесовими справами. Для підтримання іміджу філантропа Михайло Фрідман заснував у Львові щорічний джазовий фестиваль, який до 2017 року мав промовисту назву Alfa Jazz Fest.
У 2016 році російські олігархи пішли ще далі і зазіхнули на історичну пам’ять, створивши Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”, фактично, для просування російського наративу в трактуванні трагедії Бабиного Яру.
Як не дивно це виглядає сьогодні, але до складу наглядової ради фонду увійшли такі відомі українці, як Святослав Вакарчук і Володимир Кличко, а влітку 2020 року ініціативу щодо будівництва Меморіалу під егідою російського проєкту підтримав Президент України.
Тобто, можна з певністю стверджувати, що попри агресію РФ, яка триває з 2014 року, Альфа-груп мала в Україні режим максимального сприяння, незалежно від особистості очільника держави.
З якихось невідомих причин, російських олігархів не вважали російськими.
Проте, з усією цією респектабельністю довелося остаточно розпрощатися після початку широкомасштабної війни РФ проти України.
Вже в перші дні після вторгнення Європейський Союз запровадив персональні санкції проти кількох десятків російських політиків, олігархів та пропагандистів, серед яких Фрідман і Авен.
Згодом те саме зробили Велика Британія і Канада.
Показово, що попри відмінність переліків підсанкційних осіб, співвласники Альфа-груп були присутні у кожному з них.
Як наслідок, обидва російські олігархи були змушені вийти з керівних органів Альфа-банку та інших компаній.
На початку квітня, після оприлюднення інформації про злочини армії РФ на Київщині, Міністерство фінансів США запровадило новий пакет санкцій, до якого потрапили, зокрема, Сбербанк (як найбільший державний банк РФ) і Альфа-банк (як найбільший приватний банк РФ).
Санкції було також накладено на всі організації, якими прямо чи опосередковано володіють Сбербанк і Альфа-банк, проте для української “дочки” останнього було зроблено виняток.
НБУ продублював цю інформацію окремим пресрелізом, зазначивши, що санкції проти російського Альфа-банку не стосуються українського АТ “Альфа-банк”, і вкотре наголосив на його системній важливості.
Крім того, Нацбанк повідомив, що застосував заходи впливу у вигляді заборони акціонерам банку (громадянам РФ) використовувати право голосу.
Вочевидь це не дуже допомогло, оскільки вже за місяць (16 травня) генеральний прокурор Ірина Венедіктова повідомила про арешт активів російського олігарха Фрідмана в “Альфа-банку” на понад 12,4 млрд грн (цінні папери кіпрських компаній).
За словами Венедіктової, Фрідман і підконтрольні йому бізнесмени використали банк та кіпрські компанії, щоб вивести кошти з-під можливих санкцій.
Практично одночасно з цим з’явилася інформація, що Фрідман з партнерами пропонує докапіталізувати “український” Альфа-банк на $1 млрд, щоб той “залишався керованим і продовжував працювати на користь українській економіці” (зі слів голови наглядової ради банку Романа Шпека).
Та попри гучні слова, ні в кого не виникло сумнівів, що насправді йдеться про відвертий хабар з метою уникнення санкцій.
На початку літа очільник НАЗК Олександр Новіков, демонструючи взірець прагматизму, у неочікувано позитивних тонах повідомив, що Михайло Фрідман консультується з українською владою стосовно того, щоб отримати українське громадянство та перереєструвати основні активи до України.
У липні поширились чутки про те, що співвласники Альфа-банку Фрідман і Авен вже отримали українське громадянство. Втім, зазначена інформація не отримала ні офіційного підтвердження, ні спростування.
Наступний крок власників Альфа-банку був взагалі позбавлений сенсу: з 12 серпня банк змінив назву на Сенс Банк, щоб нібито “не мати нічого спільного з країною-агресором навіть на рівні асоціацій і бренду, який працює у РФ”. Тобто, акціонери все ж сподівалися всидіти на двох стільцях.
На початку осені тема Альфа-банку знову активізувалася. Цього разу інформація про пропозицію Фрідмана капіталізувати банк на $1 млрд (в обмін на скасування санкцій Великою Британією) з’явилась вже на сторінці The Wall Street Journal. До просування ідеї докапіталізації на $1 млрд долучився голова наглядової ради Альфа-банку Роман Шпек і навіть очільник президентської фракції в парламенті Давид Арахамія.
Цілком можна припустити, що черговий раунд торгів навколо Альфа-банку став наслідком посилення уваги Уряду України до питання санкцій, зокрема, створення 30 серпня Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики (МРГ).
За інформацією ЕП, незадовго перед цим Президент України виказував невдоволення відсутністю прогресу у питанні накладення санкцій на військових злочинців і російських олігархів.
І от нарешті 30 вересня РНБО запровадила санкції щодо тисяч фізичних і юридичних осіб РФ, до яких раніше було застосовано санкції США та ЄС.
За повідомленням ЗМІ, до їх числа входить і Михайло Фрідман.
Крім того, Президент України анонсував розгляд у Верховній Раді проєкту закону про націоналізацію усіх російських активів.
Forbes, з посиланням на анонімне джерело в МРГ, повідомляє, що долю Альфа-банку вже вирішено: “Банк націоналізують. Але державним він буде недовго – наразі для нього шукають інвестора”.
Цілком ймовірно, що під цю майбутню подію у Верховній Раді чекає на розгляд законопроєкт №8069 щодо особливостей виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану.
До речі, пошук інвесторів для продажу Альфа-банку після ймовірної націоналізації може виявитись не менш інтригуючим, ніж вся описана епопея з накладенням на нього санкцій.
За кілька днів до історичного рішення РНБО на сторінці Forbes з’явилась публікація про те, що ще навесні 2022 року міг відбутися продаж “українського” Альфа-банку азербайджанському інвестиційному холдингу NEQSOL. Причиною зриву угоди, з одного боку, було названо проблеми з підтвердженням походження коштів NEQSOL, а з іншого – те, що азербайджанський інвестор мав намір купувати банк у держави після його націоналізації.
Однак, після рішення РНБО і заяви про відставку Голови НБУ ми впритул наблизились до моменту, коли обидві перепони для вищезгаданої угоди можуть зникнути.
І тут слід висловити сподівання, що в пошуках інвестора влада враховуватиме стратегічний вектор розвитку України до демократії і уважно стежитиме за пунктами призначення літака Ненсі Пелосі.
Крім того, важливо, щоб у процесі накладення санкцій українська влада пригадала всі активи власників Альфа-груп в Україні, включно з Меморіальним центром Голокосту “Бабин Яр”. Оскільки війна, яку РФ розв’язала проти України, ведеться передусім за ідентичність та історичну пам’ять.
Михайло Джус
Коментарі