“Українці приземлили сьогодні ще одного ворожого літака. Цього разу на Львівщині! Жовківська міська рада та ДСНС демонтували так званого літака Нестерова з однойменної петлі поблизу села Воля-Висоцька.
Дякуємо всім причетним“, – повідомив учасник робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОВА, депутат облради Захар Миляник.
Рухаючись по міжнародній трасі М-09 на ділянці поміж містами Жовква та Рава-Руська неподалік села Воля Висоцька, обабіч дороги, можна помітити масивний обеліск, який здіймається в небо на 45 м. Якщо підійти ближче до цієї споруди, можна помітити, що частиною обеліску є реактивний літак, вихлопні гази якого формують мертву петлю. Саме вона має допомогти здогадатись, що монумент цей, присвячений російському льотчику Петру Нестерову, тому самому, котрий першим виконав «Мертву петлю».
Багато в кого може виникнути подив, чому таких огрядних розмірів монумент російському льотчику стоїть біля невеличкого села на Жовківщині. Ті хто справді здивувався цьому факту, здивується ще більше, коли дізнається, що місто Жовква з 1951 по 1991 рр. звалося Нестеров. Але ж який зв’язок між Жовківщиною та відомим літуном?!
П.Нестеров з дружиною та донькою. Фото початку XX ст.
Народився Петро Нестеров далеко від Галичини, у російському місті Нижній Новгород. Свою славнозвісну «Мертву петлю», яка принесла йому славу, він виконав теж поза Львівщиною, а саме на Київщині. До наших країв Нестерова занесла Перша Світова війна. З її початком ХІ авіазагін, в якому служив літун, прибув до Радзівілова, а невдовзі — до Жовкви. Там розмістилися в маєтку барона Фрідріха фон Розенталя, австрійського військового льотчика. Нестеров та авіатори його загону здійснювали повітряну розвідку. Теж саме робив і барон: щодня його біплан «Альбатрос» з’являвся над розташуванням штабу 3-ї російської армії.
Зображення повітряного тарану, здійсненого П.Нестеровим
Ввечері 25 серпня 1914 року у вестибюлі Жовківського замку короля Яна Собєського, де тоді містився штаб 3-ї російської армії, генерал-квартирмейстер М. Бонч-Бруєвич, став докоряти групі льотчиків за безкарні польоти ворожого розвідника. Коли розмова прибрала характеру сперечань і просто звинувачень у боягузтві, штабс-капітан Нестеров дав слово честі, що припинить польоти австрійця.
Російські солдати оглядають уламки літака “Альбатрос”, збитого П.Нестеровим. Фото 1914 року
Наступного ранку «Альбатрос» з’явився в небі над Жовквою. Нестеров і поручик Олександр Кованько піднялися навперейми й наздогін, але при зльоті обірвався трос із гирею, яким Петро сподівався збити ґвинт в «Альбатроса» і примусити його сісти. Нестеров з Кованьком повернулися на землю. Перший наказав механіку швидше відремонтувати двигун, а сам сів в автомобіль і поїхав до армійської скарбниці одержати гроші для потреб ХІ загону. Коли повертався назад, у повітрі знову з’явився літак барона. Нестеров під’їхав прямо до справного «Морана», де стояв Кованько, і скочив у літак.
Відкриття обеліску на місці загибелі П.Нестерова. Фото 1947 року
Побачивши «Моран» Нестерова австрійський «Альбатрос» почав тікати, однак російський літун наздогнав його, і спробував таранити наскочивши своїми шасі на крила противника. Спроба ця закінчилася крахом обох літаків.
Музей П.Нестерова, відкритий 1979 року
Екіпаж австрійського літака, що складався з барона Розенталя та пілота Франца Маліни загинув при падінні. Щодо долі Нестерова існує кілька версій. За однією з них він теж загинув при падінні, а за іншими його добили чи то селяни, чи патруль російських козаків, які здійснювали банальне мародерство. Цікавий той факт, що мародери вкрали навіть взуття з російського пілота, якого згодом так і поховали в одних шкарпетках.
Розписи внутрішньої частини куполу музею П.Нестерова.
Вчинок Нестерова спочатку в Російській імперії, а згодом і в СРСР звісно, що був героїзований. Хоча більшість асів Першої світової сприймали його б за ганебний. По-перше, на початку війни бойових літаків як таких ще і не було, і авіація на війні використовувалась виключно з розвідувальною метою. Про ніякі повітряні бої тоді ніхто і не думав. Тому вчинок Нестерова, по факту, був першим повітряним боєм в історії, першим повітряним тараном, і першим з летальним наслідком для пілотів. Навіть, коли з’явилися перші винищувачі серед пілотів був своєрідний кодекс честі, за яким вони ніколи не атакували літак, що не становив для них прямої загрози. Навіть найвідоміший ас цієї війни «Червоний Барон» Манфред Ріхтгофен завжди намагався лише підбити літак противника, після чого припиняв атаку, даючи можливість іншому пілотові безпечно приземлитись.
Від внутрішнього інтер’єру музею сьогодні залишились одні руїни
Однак, повернемося до згаданого вище монументу. Одразу після загибелі Нестерова, на місці краху його літака було насипано великий курган та споруджено хрест. В радянську атеїстичну епоху хрест на могилі пілота, якого встигли перетворити з російського на радянського героя, ясна річ, що сприймався недоречним. Тому в 1947 році на його місці було закладено обеліск, який відкрито аж в 1952 році.
Виконана з металу “Мертва петля”, яку утворюють вихлопи реактивного літака
А в 1979 році було створено меморіальний комплекс, до складу якого входив музей пілота та 45-метрова стела, яку тепер і помітно з траси. Стелу хоч і збудували грандіозних розмірів, однак досить халатно. Вже досить скоро плитка, котрою її було обкладено, почала відпадати. Досить дивною була і сама композиція монументу. По-перше, кидається в очі реактивний літак, який був винайдений за кілька десятиліть після смерті Нестерова. По-друге, Нестеров хоч і прославився своєю петлею, однак на цьому місці він загинув, виконуючи не фігури вищого пілотажу, а повітряний таран.
Реактивний літак, що оздоблює монумент
Наприкінці 1980-х музей почав занепадати, а з 1990-х він і взагалі припинив свою діяльність. Сьогодні від музею залишились одні руїни. Хоча під склепінням куполу споруди можна навіть розгледіти його розписи. 45-метрова стела, хоч уже добряче пошарпана часом, однак всеодно стоїть. Непорушним залишався й літак, що виконаний з нержавіючого металу. Хоча подейкують, що його вже намагалися відірвати від стели за допомогою коней та трактора, однак безрезультатно до 22 грудня 2023 року.
Володимир Прокопів
Джерело: Фотографії старого Львова
Коментарі