Молода українська держава не злякалася та першою дала бій союзникам гітлерівців. Не США, не Франція, не Британія і вже аж ніяк не Польща, яка дружила з агресором.
Події були пов’язані комплексом факторів, коли демократичні європейські держави Франція та Велика Британія розв’язали руки гітлерівській Німеччині, яка начебто претендувала лише на етнічні німецькі землі (Судетська область) в Чехословаччині. Реально ж розподіл Чехословаччини на 4 частини у 1938 році спровокував подальшу ескалацію загальноєвропейського масштабу в 1939.
Угорщина, де авторитарний режим адмірала Міклоша Хорті впроваджував расові закони та здійснював примусову мадяризацію, за підтримки Німеччини та Італії окупувала етнічні українські території навколо Ужгорода та Мукачево в листопаді 1938 року, але на цьому не зупинилася.
Взимку Угорщина спільно з режимом хунти полковників у Польщі розв’язали проти української автономії в Закарпатті гібридну війну — з транспортною та економічною блокадою, рейдами озброєних банд диверсантів, вибухами на залізницях, підпалами та викраденням людей.
Закарпатська республіка створила задля свого збройного захисту аналог територіальної оборони, відомий як “Карпатська Січ”, де поруч з місцевими мешканцями стали до лав ветерани армій УНР та ЗУНР, а також тисячі добровольців-націоналістів з нелегальної ОУН, що перейшли з польського боку кордону, контрабандою доправляючи зброю та боєприпаси.
Націоналісти з Галичини на чолі з Романом Шухевичем, до речі, діяли чітко врозріз з вказівками свого Проводу на чолі з Андрієм Мельником, який не бажав ставати на перешкоді планам Німеччини та її союзників.
15 березня 1939 р. — в м. Хуст на Закарпатті проголошено самостійну республіку Карпатська Україна з (президент — Августин Волошин, прем’єр-міністр — Юліан Ревай).
Того ж дня відбувся героїчний бій українських добровольців з “Карпатської Січі” та добровольців-націоналістів з Галичини на рівнині Красне Поле біля м. Хуст проти переважаючих сил угорських окупантів. Після запеклого опору регулярні угорські війська окупували Закарпаття.
У боях проти угорських фашистів за незалежність Карпатської України 14—18 березня 1939 р. та внаслідок репресій загинуло близько 6000 українських добровольців, ще майже 60000 українців опинилися в угорських концтаборах.
Оскільки серед бійців на Красному Полі були також семінаристи з Хуста, цей бій молодих добровольців можна поставити в один ряд з легендарним боєм під Крутами.
Концепції, згідно якої українці в Другій світовій першими дали бій нацистським друзям, і найдовше чинитимуть опір комуністам, ви не знайдете в жодному підручнику історії. Бо ту історію творили не демократи чи танцюристи з ліхтариками, а хлопці та дівчата, що читали Донцова та Ольжича.
Ну, а вони для любителів черчіллів, рузвельтів і сталінів не підходять в герої.
Юрій Михальчишин
Коментарі