Як пишуть «Наші гроші», за 10 мільйонів гривень держкомпанія замовила обстеження обладнання Дністровської ГАЕС для оцінки стану та придатності після ракетного удару, який росія нанесла 31 жовтня. Тоді ж були обстріляні Дніпровська та Кременчуцька гідроелектростанції. І от на закупівлях обладнання замість пошкодженого почалось найцікавіше (насправді найдорожче).
«Укргідроенерго» 21 грудня без торгів замовило для Дніпровської ГЕС автотрансформатор потужністю 400 мегавольт-ампер (МВА) вартістю 6 млн євро, або 233 млн грн. Це дуже потужний трансформатор ANAR3E (АТДЦТН) 400000/330/150.
Вартість трансформаторів оцінюється за потужністю, тобто нас цікавить ціна за один мегавольт-ампер. У різних виробників вона різна, але існує закономірність: що потужнішій трансформатор, то менша ціна за 1 МВА. Це як із книжками: що більший наклад, то менша вартість одного примірника.
Для трансформатора «Укргідроенерго» потужністю 400 МВА вийшло $15,9 тис за МВА. У світових виробників такій ціні відповідають удвічі менш потужні трансформатори.
До того ж, ця ціна суперечить досвіду закупівель таких трансформаторів в Україні. У грудні 2021 року «Укренерго» замовило автотрансформатори потужністю 195 МВА виробництва «Запоріжтрансформатора» по $14,2 тис за МВА. У січні 2022 року їхню ціну ще й знизили до $13,1 тис за МВА (детальніше про це у статті «Атака на «Укренерго» у погоні за мільярдами»). У 2018 році «Запоріжтрансформатор» продавав «Укренерго» трансформатори по $7,5 тис, а в 2016 році – по $7,9-10,0 тис за МВА.
Крім дивної ціни, «Укргідроенерго» дало ще одну підставу для сумнівів у доброчесності закупівлі, проведеної поза «Прозорро». Постачальником обрали не виробника, а посередника – фірму «Нютек Инженеринг». Вона з Болгарії, де немає жодного виробництва потужних трансформаторів. Зате у неї є досвід співпраці з Україною. У 2020 році вона отримала контракт щодо поставки запірно-регулюючої арматури на 96 млн грн для Запорізької атомної електростанції, яку на той час очолював Петро Котін із команди Германа Галущенка. Тоді фірма також поставляла не власну продукцію, а товар від німецького виробника. Крім того, тоді власниками болгарської фірми були Цвєтанка Банчева з Болгарії та українець Денис Пенський із Кривого Рогу. Що дало привід говорити про входження криворізької команди Володимира Зеленського на атомні підряди. Після того скандалу криворіжця вивели із засновників «Нютек інжинірингу», і його місце зайняв болгарин Румен Іванов.
Отже висновок з цього кейсу такий: дозвіл на закупівлі поза правил «Прозорро» дозволяє замовнику ніяк не обгрунтовувати вибір постачальника.
Півмільярда «полякам»
У ще одному свіжому договорі «Укргідроенерго» змішались до купи електрощитові шафи і трансформатори на 500 мільйонів гривень. І неможливо просто розділити ціну закупівлі на кількість придбаних товарів, а отже, неможливо й порівняти з ринковою ціною. І це є другий недолік рішення уряду про виведення закупівель з «Прозорро».
А порівняти потрібно, бо «Укргідроенерго» для освоєння цих 500 мільйонів гривень обрало дуже цікаву фірму «NPP Energo-Plus Europe». Вона хоч і зареєстрована у Польщі, але знов-таки має український слід. Її директором є українець Євген Корф.
Євген Корф – це бізнесмен з Кременчука, який у 2020 році обрався до Полтавської облради від «Опозиційної платформи – За життя». Тоді він був і лишається донині власником українського ТОВ «НВП «Енерго-Плюс» – тезки польського постачальника «NPP Energo-Plus Europe».
Серед його бізнес-партнерів є Вікторія Попенко: вона разом із Корфом заснувала «Благодійний фонд «Довіра і допомога». Це родичка відомого енергоексперта Олега Попенка, вони є співзасновниками ГО «Центр сприяння реалізації енергоефективних та екологічних проектів». У свою чергу Олег Попенко входить до команди нардепа від «Батьківщини» Олексія Кучеренка, який публічно атакує діяльність «Укренерго».
Маржа для іноземців
Напрошується логічне питання. Якщо у постачальників очевидні українські сліди, то навіщо державному замовнику обирати постачальником іноземну «прокладку»? Все просто. Контракт з іноземною фірмою дозволяє відразу перевести все в валюту і законно перевести гроші за кордон. І там уже калапуцать маржу подалі від очей Нацбанку, Держфіномоніторингу і правоохоронців. Причому маржа залишиться на «прокладках». Справжні виробники продають їм товар по своїй ціні Х. Потім «прокладка» додає свої 30%, і замовник оплачує товар вже по ціні Х+30%. І ось 30% відразу з державної кишені прямо виводяться за кордон.
Коментарі