Прочитайте! Я не прагну популярності, не бігаю з телефоном, знімаючи відео, чи клацаючи фото, мене не цікавлять «лайки». Я розумію, що бути популярним у фейсбуці – те саме, що бути мільйонером в грі Монополія. І свої тексти пишу для себе, бо дуже люблю писати! (Дякую, якщо комусь цікаво читати)
Але, в даному випадку (і в багатьох інших), я хочу, щоб конкретне (або абстрактне) зло було покаране, і більше не поверталося в такому вигляді!
Тож, почитайте!
Ми просто їхали до церкви. Через село Сороки-Львівські. Раптом бачу чоловіка на узбіччі, в траві, лежить, з велосипедом. Треба зупинитись, запитати! Завжди так роблю, навіть, якшо пʼяний лежить! А раптом людині погано? Зупиняю! Наталя опускає вікно, тоді виходить з машини: «з вами все добре»? Та яке там «все добре», чоловік в крові, не може підвестись… «не добре… мене щойно збив білий бус…» Білий бус попереду, метрах в трьохсот! Кричу «В машину! Доганяєм!». Їду за бусом…з боку пасажира відкриваються двері, вибігає чувак, біжить в бік збитого ровериста. Щось кричу йому через вікно, бус звертає з дороги, праворуч, в поле! Вискакую з машини, кидаюсь до пацана, що вийшов з водійського місця: «Ти шо, с…, втікаєш! Ти людину збив і втікаєш!»
Мало його не побив, шарпав дуже, ледве стримався! Блідий пацан теж біжить до збитого, я розвертаю машину, підʼїжджаємо до місця. Там кілька автомобілів, які зреагували на «оце все», якась пані надає невідкладну допомогу. «Швидку викликали»? – «так! Вже їде!» – «а поліцію»? Набираю 102…
… І з цього моменту починаються дивні речі! А потім -потворні, бридкі і слизькі!
Поки спілкуюсь з оператором 102, приїхала «швидка». Чомусь в мене в телефон питають «а що, поліції ще нема»? В той момент приїжджає «radiowóz” (радіовуз, поліцейська машина з мигалками, пол.) Виходить поліціянт, чомусь пашить ненавистю до мене, відразу… це дуже помітно! Страшенно йому не подобається моя «версія» з тим доганянням буса, бо чувак, що вибіг з дверей пасажира, просить писати, що він збив, і поліцай активно говорить, що складає протокол про адмінпорушення! Потерпілого забирає «карета»! Мені телефонує невідомий номер: «пане Володимир! А ви там на місці пригоди, а можете дати слухавку комусь з поліцейських, бо я (хто я?) не можу з ними звʼязатись»! Це я зараз розумію, що дзвонив хтось «парєшать» (знаю, хто!), а тоді, особливо не задумуючись, підійшов…отримав порцію хамства…прошу включити камеру! Кілька разів! Чому не включають? Поліцай іде з тим, другим пацаном до буса, пропадає там на скількись часу, і повертається один! Другий далі сидить в машині! Дії з виписування «штрафу за адмінпорушення» продовжуються! Раптом згадую про другого штемпа! «Чуєш, друже»(зневажливо до мєнта! Вже знаю, що він «мєнт» давно! Просто довго описувати!) – «я не друг, я інспектор» – «де другий чоловік, якого ми затримали»? А тепер, увага всім! Мєнт підходить до мене близько-близько: «який другий? Тут більше нікого не було! Ось водій, який скоїв наїзд!» -«Ах ти ж мерзота! Яка ж ти мерзота! Де другий, що їхав бусом в поле?» – «а чим ви доведете, що був другий? У вас є докази?»
Єва, маленька моя донечка восьмирічна, кричала в істериці, що був другий хлопець, що…як вони сміють… «Ви впевнені, що бачили ще когось? Можете довести?» – знущався мусор з Наталі, а та кричала, що зараз дасть йому по морді! Такого, курва, я не чекав! Другий мєнт, що раніше в машині сидів, вдавав, що він, взагалі, «не в курсах», «дупля не рубає», розбирайтесь собі, «я нічого не бачив»!
«Ти потвора! Мєнт! Ти відпустив правопорушника!» – «Нікого я не відпускав!» – «Ти пішов з ним до буса, і повернувся один, куди він подівся?» – «я не мав підстав його затримувати, він був просто пасажиром!»
Мєнти разом з одним зі зловмисників просто нагло знущалися! Називали мене неадекватним….разом…в спарці….приїхали якісь «знайомі», як часто буває. Питаю: «Ви хто?», а тут правопорушник: «не звертайте уваги на цього, він неадекватний!» Мєнт підсміюється.
«Де твій друг, що був в бусі?» – «не знаю, пішов десь!». Далі було ще, що ніхто не знає, як бус заїхав в поле, хто був за кермом в той час і багато всього іншого!
Памʼятаєте історію: «а давай я тіхонька в лєс уйду?» так от! Врьош, сука! Нє уйдьош! Не цього разу!
…ви ж мене знаєте….правда? Ви ж знаєте, як я це ненавиджу? І як завжди добиваю до кінця? Багато хто читає зараз, трясеться і зубки клацають…правда? Були «в акціях» зі мною? Та?
Набрав кількох знайомих, друзів! Ще кілька разів 102, обіцяв їм нову «Врадіївку»! колесо закрутилося! До мене подзвонив начальник слідства, далі ще, ще….і поїхало!
Той поліцай, що, ото, в машині сидів, каже: «а якщо той другий зараз повернеться, ви перестанете?» Що? Я? Перестану? Ах, Ти ж…» переговорник хрєнов»!
Раптом, нізвідки, зʼявився другий учасник! Вже румʼяний, проконсультований. Бикує, а не таке чмо, як з машини вилізло! Не знаю, не бачив, не їхав…
«Ви перестанете скандалити? Він же є, той другий!» – «він є тільки завдяки тому, що я скандалю!»
«Начальство», що почало зʼїжджатись, намагалось мене переконати в тому, що вони все зроблять правильно, встановлять, хто був за кермом і всяке таке…старанно маніпулюючи і обходячи стороною факт того, що їхній співробітник відпустив чувака «в лєс уйті», а тоді, просто знущаючись, «ліпив горбатого» мені в очі! Видно, навчився від своїх підопічних, дрібних злодії і зловмисників»!
Потім стало зрозуміло, що поліцаї – добре знайомі з зловмисниками, стояли разом, згадували спільні історії… але це вже потім…
Ще раз! Зловмисники, правопорушники, що намагались втекти з місця пригодИ, сховати свого буса, замінитись місцями – це історія для розслідування!
Мене добиває те, що працівник органу правопорядку, «моєї нової поліції», Кушинський Володимир, відпускає чоловіка, що підозрюється в причетності до правопорушення, а тоді свідкові в очі лупить, що його не існувало, що ми всі його вигадали, і в нас нема доказів….
Автор: Володимир Огура, засновник приватної школи “Ерудит”
Коментарі