На цій більш як столітньої давнини поштівці ви бачите зовсім не Першу Світову війну і навіть не артилерійський вибух. А отой чорний густий дим на знимці, який на сотні метрів підіймається до неба – це так горіла тоді галицька нафта в околиці Борислава влітку 1908 року. І такої сили пожежі на нафтовій свердловині, Європа не бачила ні до, ні після цієї трагедії.
.
… А починалося все доволі прозаїчно: одного погожого ранку на початку 1908 року двоє представників берлінської компанії “Браун і Берман” навідалися у село Тустановичі поблизу Борислава шукаючи селян які б дозволили пробурити нафтову свердловину на їхній земельній ділянці. Багато хто відмовлявся, а от Михайло Баб’як погодився і підписав папери згідно з якими якщо на його ґрунті таки відшукають нафту, то він одержуватиме якийсь відсоток від прибутку. А свердловину закладену на обійсті Михайла Баб’яка назвали доволі претензійно: “Ойл Сіті”.
.
Після цього до справи взялася фірма “Голендерський нафтовий синдикат” і привізши спеціальне устаткування почала пробурювати землю на обійсті вже згаданого Михайла Баб’яка. Кілька тижнів у тому місці бурили і от… Саме 13 червня 1908 року десь по обіді свердловина ніби вклякла на відмітці більше кілометра у глибину (1016 метрів).
.
За якусь хвилину із того пробуреного у землі отвору до неба вдарив небаченої сили фонтан сирої нафти, який одразу ж сягнув двісті метрів у висоту. Одночасно з ним почав посилюватися підземний гул і разом з нафтою пішло виділення газу. Причому, з кожною годиною ота свердловина виштовхувала на поверхню чим раз більші об’єми нафти. Судіть самі: лише за добу із цієї свердловини під страшним тиском вилітало понад три тисячі (!) тонн нафти і 900 тисяч кубометрів газу. Прошу собі уявити, що три тисячі тонн нафти це – за даними львівського геолога Василя Дяківа – довжелезний поїзд із 50 сучасних цистерн, кожна з яких містить 60 тонн нафти…
.
Жодні спроби якось “заткати оту діру в землі” ні до чого не привели. І з кожною годиною на довколишню місцевість у радіусі більше кілометра почало виливатися чим раз більше нафти…. Бачачи що відбувається, селянин Михайло Баб’як який віддав свою земельну ділянку під буріння свердловини “Ойл Сіті” впав у крайній розпач і повісився.
.
У ті дні кореспондент видання Petroleum залишив опис того що діялося в Тустановичах на свердловині: “…можна було чути сильний гул і ревіння нафти що виштовхується із землі”. Лише через чотири дні – 17 червня потоки нафти вдалося скерувати до нашвидкуруч викопаних збірників довкола яких насипали дамби.
.
…Може б уся ця історія й щасливо закінчилася, якби…
.
Уявіть собі: через два тижні – четвертого липня знявся над Тустановичами небачений буревій з градом і саме в ту свердловину “Ойл Сіті” о 14:30 годині влучила блискавка! Вибух і вогонь на ній стався такий, що його бачили навіть з відстані п’ятдесят кілометрів, а палаючий фонтан нафти й далі сягав у висоту двісті метрів. А потім почалося найстрашніше: пожежа перекинулася на сусідні свердловини й збірники з нафтою, які були викопані у землі. Отож, запалало усе…
.
Тоді імператорський двір у Відні терміново направив війська до Тустанович щоби хоч якось загасити тут пожежу. Першими прибули війська з Перемишля і 150 саперів які вже о першій годині ночі почали споруджувати довкола величезний насипний вал. Одночасно Австро-Угорська імперія оголосила міжнародний конкурс на найкращий проєкт гасіння пожежі у Тустановичах, на який надійшло більше як півтораста пропозицій з Англії, Німеччини, Франції, Австро-Угорщини та росії. Однак і після цього ота горезвісна свердловина “Ойл Сіті” горіла ще цілих три тижні й вдалося її загасити щойно 15 серпня 1908 року. Отож пожежа тривала 42 дні. Інцидент на “Ойл Сіті” порівнювали з вибухом вулкана Везувій поблизу Неаполя, що стався двома роками раніше – у квітні 1906 року.
.
З одного боку для місцевих бориславських селян праця на видобутку нафти давала змогу вислизнути із всюдисущих злиднів, а декому давала можливість й “виїхати у світи” і шукати своє щастя за океаном. Бувало й так, що бідний донедавна селянин здобувши роботу на котрійсь зі свердловин у Тустановичах вже за якийсь час міг собі дозволити крутити цигарки із банкнот у 100 корон. А за пару літ того ж селянина вже можна було бачити із простягнутою рукою біля церкви…
.
Уявіть собі: у 1909 році нафтові свердловини у Бориславі давали 4% від всього світового видобутку нафти. Більше нафти у той час добували лише США і росія. Тобто, Галичина у ті роки була на третьому місці у світі за видобутком нафти.
.
Ви гадаєте, що ота трагедія зі свердловиною “Ойл Сіті” чогось навчила місцеву владу чи бодай підприємців..? Аніскільки! Бо безперервна розробка на тій свердловині тривала аж до 1947 року. І лише у 1952 році її остаточно ліквідували…
Микола Бандрівський
Коментарі