Про це розповіли у Держприкордонслужбі.
“Ми з сином перебували в сусідніх прикордонних нарядах. Коли побачив, що через нас летять ракети та почався обстріл нашої території, я зрозумів – почалася війна. Після перегрупування я встиг заскочити на кілька хвилин додому, сказав дружині, щоб берегла доньку і повернувся до підрозділу”, – розповідає Роман.
Ворог сунув великими силами. Населений пункт, де проживали Роман з Владиславом, російські війська окупували. За розповідями місцевих, перше, що вони зробили, почали грабувати. Викрадали все: автомобілі, побутову техніку, і навіть зняли в одному з будинків текстильні шпалери. На щастя, у цей час рідних прикордонники вже встигли евакуювати.
“На окупованій території у нас залишилося багато знайомих та товаришів”, – розповідає Роман. – Тож ми швидко дізналися, що росіяни розмістили в населеному пункті засоби радіоелектронної боротьби, щоб глушити зв’язок, а в нашому будинку – так званий штаб. Їх командир навіть поговорював, що перевезе в наш дім дружину з дітьми. Терпіти це все не було сил – ми з сином передали координати нашої оселі артилеристам, які дуже прицільно відпрацювали”..
Вже згодом, після деокупації, Роману та Владиславу односельці передали фото рідних, які після вибухів знайшли через дві вулиці від їхнього будинку.
На запитання, чи не шкодують про втрачену домівку, прикордонники відповідають відразу: “Ні!”
“Після Перемоги ми побудуємо ще кращий дім. Дім, в який ніколи не прийдуть мерзенні окупанти”, – каже Владислав.
Коментарі