Інша причина російського ракетного біснування – це спроба довести першість російського ракетного озброєння перед західними протиракетними технологіями. А ще росіяни намагаються знайти та уразити логістичні об’єкти на території України, щоб укупі з авіаударами керованими авіабомбами по лінії фронту вплинути на можливості та міць контрнаступу ЗСУ.
Тепер зрозуміло, що наші партнери чітко розуміли алгоритм розгортання війни, оскільки наситили Україну різними системами ППО і продовжують надавати нам нові зразки. Саме тому системи ППО для України стали пріоритетом минулотижневого Рамшатйну-12. Адже партнери розуміють, що ці системи стають не лише “залізним куполом” над Україною, а й фундаментом подальшої звитяги на полі бою. Одним з ключових елементів успіху на якому мають стати літаки Ф-16, про які теж є домовленість з нашими партнерами.
Росія розуміє, що іде до поразки, і тому вона опрацьовує кілька сценаріїв.
Перший – це масовані ракетні удари, свідками яких ми є. Ними росія намагається спробувати вплинути як на нашу єдність, так і на нашу військову міць. Росія б’є по Києву, сподіваючись завдати містові критичних руйнувань та великих жертв, що мало б, на думку ворога, викликати ефект шоку з подальшими вимогами до української влади (яка знаходиться у Києві) зупинити спротив.
Другий – це запуск сценаріїв у самій росії, які б дозволили уберегти країну від громадянської війни та розпаду. Раніше, ще 6 лютого, ми писали про тестування росії Руцкім як наступником путіна. На минулому тижні цю пропрацьовану фсбешниками нішу зайняв кухар путіна – пригожин, який резонансними заявами вийшов на низький старт, очікуючи на відмашку, коли ситуація для росії буде геть кепська. Щоб, критикуючи папередніків, прийти до влади, але і завдяки своїм якостям і правильній кампанії – зберегти росію від внутрішніх протистоянь та розвалу.
Явка пригожина – це також і судорожна реакція російської влади на дії РДК та Легіону Свободи на території Бєлгородщини, та звернення міністра оборони Резнікова до башкирів. Путінці побачили гостроту та потенційну ефективність українського контрнаступу в інформаційній та суспільно-політичній сфері росії, і як вияв власної безпорадності заявили пригожина, який резонансними заявами привернув до себе увагу. І тепер заявленого тирана можна буде розкручувати у випадку загострення суспільно-політичної кризи у росії, спричиненої як поразками у війні, так і економічними санкціями світу.
Ну, і третє, масовані ракетні атаки, як і КАБи по лінії фронту – це спроба послабити наш воєнний потенціал, зібраний для визволення окупованих територій. Чи мають ці удари успіх – сказати важко, однак їх кількість невелика, тож значного впливу на ситуацію вони, імовірно, не мають.
Тим часом Китай без особливого ентузіазму проводить “миротворчу місію” Хуея Європою, яка більша схожа не на спонукання до миру, як до роботи “навідчепись” задля самої росії, щоб та не мала підстав дорікати Піднебесній в усуненні від російської проблеми. Про дійсне ставлення Китаю до росії ми писали у минулотижневому огляді, де акцентували на кроках Китаю по заведенню у сферу свого впливу пострадянських країн (які перебували у сфері впливу росії) Центральної Азії – Казахстану, Узбекистану, Таджикистану, Туркменістану та Киргизстану.
Росія це добре розуміє, тому на минулому тижні вона “забила” “ядерний кіл” у Білорусь, щоб остаточно знівелювати потенціал цієї країни до відновлення суверенітету як під внутрішніми, так і під зовнішніми чинниками. Адже будь-які рухи щодо Білорусі тепер будуть перебувати під ризиками ядерного катаклізму, чим росія (як от ситуацією на Запорізькій АЕС) уміє користуватися.
Ну, і останнє на сьогодні – це успіх Ердогана, який продовжуватиме очолювати Туреччину. Зараз Туреччина стоїть перед серйозними економічними викликами, які пов’язані як з політикою старої-нової влади, так і щедрістю передвиборчої кампанії самого Ердогана. Звідки буде брати кошти і чи продовжуватиме для цього Ердоган маневрувати між різними гравцями – це питання, на яке буде зрозуміла відповідь у наступні декілька місяців. Однак дуже сумнівно, щоб у нинішній ситуації Ердоган обирав тісну співпрацю з росією: використати – так, однак узалежнюватися від потенційного лузера Ердоган не буде.
Процеси у Львівській обласній раді остаточно зайшли в клінч – нова “більшість” стає все більш недієздатною, тому сподіватись на проведення найближчим часом сесії не варто. А все через те, що кожен суб’єкт, який дивним чином потрапив у цю “більшість”, починає вимагати занадто багато політичних “пряників”, які ініціатор звільнення Гримак (начальник ОВА Максим Козицький) не збирається задовольняти.
На додаток, з кожним днем посилюються перемовини з фракцією “ЄС” про включення її в процес формування нового керівництва обласної ради. Мова йде, звичайно, не про всю фракцію, а про ту її частину, яка не є на 100% підконтрольною Олегові Синютці.
Ситуацію ускладнила також довготривала лікарняна відпустка в.о. голови облради Євгенія Гірника, яка автоматично зробила виконувачем обов’язків представника “Слуги народу” Юрія Холода. Останній навіть вийшов у публічну площину з інтерв’ю одному з місцевих телеканалів, у якому заявив, що станом на сьогодні є 6 кандидатур, які хочуть очолити найвищий представницький орган влади на Львівщині. Але чомусь не назвав прізвища цих депутатів.
Про великі проблеми в перемовинах свідчить також останнє засідання наглядової ради Агенції регіонального розвитку Львівщини, яку нещодавно створили Львівська ОВА та Львівська облрада. Нагадаємо, що очолила цю наглядову раду депутатка від “Голосу” Наталія Галецька. Окрім неї, до її складу від депутатського корпусу увійшли також представник “За майбутнє” Юрій Раделицький та представник “ЄС” Андрій Дума. А решту наглядової ради складають представники Львівської ОВА.
Саме Раделицький і Дума влаштували серйозний рознос “стратегії” розвитку цієї Агенції, яку презентував її виконавчий директор Орест Фільц. Останній вирішив вдвічі збільшити штатну чисельність Агенції (із 6-и до 12-и) та встановити своїм підлеглим достатньо непогані заробітні плати (від 27-ми тисяч), що не надто сподобалось двом згаданим представникам облради. І лише через підконтрольну Львівській ОВА більшість у наглядовій раді Агенції, ці всі питання вдалось протягнути.
Але варто звернути увагу на такі нюанси. Про виключення з процесу перемовин фракції “Свобода” ми уже писали, тому мінус 6 їхніх голосів – це вже дуже багато. Публічна риторика фракції “За майбутнє” свідчить про те, що простими статистами вони не будуть і або отримають багато “пряників”, або теж покинуть переговорний процес. А це теж мінус 6 голосів. Додайте до цього всього фракцію “Батьківщина”, яка вже встигла пересваритись зі всіма через свої непомірні забаганки і обіцянки Цимбалюка Синютці плідно співпрацювати у майбутньому. Нагадаємо, що фракція “Батьківщина” має 8 депутатів і їхнє виключення з переговорного процесу може його остаточно поховати.
Тепер ви розумієте, чому до перемовин все частіше долучають частину фракції “ЄС”.
Довгоочікувана сесія Львівської міської ради минулого тижня відбулась, але завершилась вона практично нічим, адже Андрій Садовий зміг її викрутити так, як вигідно йому. Тому і писати про неї фактично немає що. Очікуємо на нові ініціативи Ломаги-Різника з метою похитнути необмежену владу Львівського міського голови.
Джерело: Аналітичний центр “POLITI.KO”
Коментарі