Про це Суспільному розповів історик, заступник директора Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини Сергій Волянюк.
Зараз деякі речі та документи з бідонів реставрують у Львові, інші ж зберігають у музеї.
“Краєзнавці в жовтні, напередодні свята Покрови в 2021 році, знайшли біля хутора Малинівка перший бідон з матеріалами цього архіву. Вони одразу ж зателефонували до нашого керівництва і тоді почався пришвидшений процес пошуку, і вдалося віднайти три бідони, які були пов’язані між собою, тому що всі справи були за одними підписами. Цікаве було їхнє розміщення – довкола польової дороги, трикутником, що вже вказувало на те, що їх ховали повстанці одного осередку. Тоді почалося вивчення цього архіву, власне місця спочатку, що там було, а дальше вже ці матеріали передали нам до музею, за що ми дуже вдячні. Почався процес розсортування, просушування і почали дальше обдумувати, що з ними робити”, – Волянюк.
У всіх бідонах була так звана бібліотека повстанців, де були книжки міжвоєнного періоду, повоєнного періоду, тобто з 20-х років до 40-50-х років, які повстанці використовували чи для особистого читання, чи для використання в своїх матеріалах. Також був великий пласт пропагандистської літератури: листівок, видань, які скеровувалися підпіллям з Тернопільщини на територію Великої України.
“В цьому архіві, що є дуже цінним для нас, були матеріали пов’язані зі спротивом радянському режиму, зокрема на території нашої області, Львівщини і Полісся, зокрема Житомир і Волинь. Як ці матеріали опинилися в нас на Тернопільщині – на разі це можна тільки будувати якісь здогади, але припускаємо, що з цього архіву вони повинні були відправитися у вищі осередки підпілля, рівня проводу ОУН чи в УГВР, не можемо чітко сказати, бо це питання потребує детальнішого вивчення. Але ці звіти є особливо цінними, тому що там згадуються як збройні операції підпілля, так само члени підпілля, списки полеглих, вісті з теренів, такого роду інформація, яка є цікавою для дослідників”, – додав Волянюк.
Також була значна кількість матеріалів, пов’язана зі звітами фінансової системи ОУН: про збірки коштів на потреби ОУН і на закупку матеріалів, зокрема паперу, щоб друкувати, фарб на підготовку технічних звен, тобто друкарні та інші речі. Також в цьому архіві були представлені особисті речі повстанців, зокрема вишиванка, штани, фотоапарат.
“Фахівців, які здатні займатися реставрацією, готує львівський університет, однак мати фахівця, мати базу – ще не означає проводити цю роботу, це по-перше. По-друге, матеріали. Вони є затратними і власне сама робота так само є затратною. Ми вели консультації з різними містами України, хто цим займався, хто з таким стикався, як це робилося. Ну наразі найбільш молода структура, яка займалася відновленням повстанських документів, – це архів Центру досліджень визвольного руху в Львові”, – розповів Волянюк.
В одному з пакетів першого бідона був альбом з роботами Ніла Хасевича, головного художника УПА. Це близько 30 робіт.
“Справа в тому, що боротьба УПА – це не лише Бандера, Шухевич, Стецько, вище керівництво, це люди середньої та нижньої ланка, які виконували цю роботу. Зокрема ми говоримо за касові звіти. Там пише: “Коляди – прихід стільки-то”, тобто повстанці йшли колядувати, хтось щось здавав, хто скільки мав, збірка грошей. Також були обміни бофонів на бойовий фонд – це листівки з номіналами 5, 10, 20 чи карбованців чи інші, вони обмінювалися і розраховувалися за продукти з населенням, але це так само переводилися в певну валюту. Відповідно, ці документи ще потребують вивчення, але дадуть підґрунтя в майбутньому розуміти, яка була собівартість певних речей. Не можна говорити так, що повстанці жили в лісі, прийшли в село, забрали свиню і пішли. Це наслідки радянського пропагандистського кліше, яке затавроване в нашій пам’яті”, – зазначив Волянюк.
Також він додав, що планують зберегти цю збірку в цілісності у музеї, сформувати архівосховище, фондосховище, читальний зал. І в перспективі, якщо буде фінансування, – розробити сайт і виставляти ці документи онлайн.
Коментарі